(1841-1895)
«Письменний українець здебільшого працює для кого завгодно, тільки не для своєї України, її селянства. Але коли вони (українці) не хочуть, щоб дедалі все більше Україна і її селянство тратили свої сили, мусять упертись на тому, що кожний чоловік, що вийшов з України, кожна копійка, потрачена не на українську справу, кожне слово, сказане не по - українському, – єсть видаток з української скарбниці, видаток, котрий при теперішніх порядках не звернеться до неї нізвідки».
Михайло Драгоманов
Щиро вітаємо вас з світлим празником – Преображенням Господнім і другим Спасом! Нехай Спас-рятівник наповнить радістю ваші серця і душі, додасть усім сили й терпіння, зміцнить нашу віру та надію, і наблизить Перемогу над ворогом! Боже, Україну бережи!
Останні дні. Остання дорога.
В останній період свого страдницького життя Леся Українка продовжувала вести мужню боротьбу зі своєю недугою. Влітку 1913 року лікарі порадили їй поїхати на гірський курорт в м. Сурамі (Грузія). Туберкульоз виснажував поетесу фізично і духовно. В цей час вона знову повертається до улюбленої теми – античної міфології. Важкохвору Лесю хвилюють літературні справи в Україні, вона вирішує написати для альманаху «Арго» твір, задум якого виношувала кілька років. І диктує матері Ользі Петрівні короткий конспект поеми «На передмістю Олександрії…» з життя древніх єгиптян – про боротьбу двох ідеологій: нової християнської, що обслуговувала панівну верхівку, і старої, еллінської, що культивувала свободу і красу людини. У творі йдеться про те, як діти грецького філософа Теокріта ховають у пустелі батькові папіруси і звертаються з проханням до бога Сонця берегти їхні скарби, щоб нащадки дізналися колись про велику мудрість пращурів: «Геліосе! Рятуй наші скарби! Тобі і золотій пустині доручаємо їх!».
Прийміть щирі вітання зі Святою Трійцею!
Є традиція до цього свята прикрашати домівки свіжою зеленню, як символом очищення, відродження, оновлення. Хай же любов та Божа благодать прийдуть у кожну Вашу домівку! Нехай Господь зішле на нашу Україну мир, спокій та добро!
Бажаю Вам зустріти Святу Трійцю з добрими надіями, світлими помислами, намірами та добрими справами, з вірою та впевненістю у наше з Вами щасливе завтра!
Ой, зав'ю вінки та й на всі святки
Сьогодні є Зелені Свята,
Зелена вже трава.
Моя душа була розп’ята,
Сьогодні знов жива.
Усі до церкви поспішіть!
Вій, теплий вітер, повівай!
На дверях власної душі
Я вішаю зелений май.
Богдан-Ігор Антонич
Світле свято Трійці припадає на 50-й день після Великодня, і 2016 року відзначається 19 червня. А в дохристиянські часи в цю пору святкували закінчення весни й початок літа, панував культ зелені та вшанування предків.
15 червня Іванові Миколайчуку виповнилося б 75. Народився він за тиждень до початку війни у селі Чортория Кіцманського району на Буковині. 1957 року закінчив Чернівецьке музичне училищ,1961 – театральну студію при Чернівецькому обласному музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської; 1963-1965 навчався на кіноакторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Всесвітнє визнання актору принесли ролі Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука у «Тінях забутих предків», – в них він знімався одночасно, навчаючись на 2-му курсі. Остання стрічка довгі роки була заборонена до показу в Україні, хоча здобула 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях і увійшла до книги рекордів Гіннеса.
У фільмі «Вавилон ХХ» (1979) Миколайчук виступив як сценарист, режисер, актор і композитор. Збирався за своїм сценарієм «Небилиці про Івана» зняти фільм та 3 серпня 1987 року його не стало. Цей задум втілив у 1989 році режисер Борис Івченко. Звання «народний артист» Миколайчуку не дали, звинувативши в націоналізмі, а Шевченківську премію присвоїли вже після його смерті.
У чарівному куточку Волині, за 28 км від Луцька, в селі Затурці Локачинського району розташований маєток старовинного польського шляхетного роду Липинських. Сьогодні тут знаходиться пам’ятка історії національного значення – меморіальний музей В’ячеслава Казимировича Липинського (1882 - 1931).
Він був визначним політичним і громадським діячем, істориком, соціологом, публіцистом та дипломатом, теоретиком українського консерватизму, одним з організаторів Української демократично - хліборобської партії, за гетьманату і УНР – посол України в Австрії. В Затурцях пройшло його дитинство, звідси вже дорослою людиною він листувався з видатними сучасниками; тут він працював над історичними та публіцистичними творами, займався просвітницькою діяльністю. На польському цвинтарі і поховано щирого патріота України, який відстоював її соборність та незалежність. За радянської влади усі могили були втрамбовані у землю колгоспною технікою.
Дорогі друзі! Щиро вітаю із пресвітлим і радісним святом – Воскресінням Христовим! Нехай Пасхальна радість і Божа благодать наповнять ваші серця і душі! Нехай Великодні дзвони принесуть в кожен дім благодать, мир і спокій, а чисте світло Великодня зміцнять нашу віру у перемогу над ворогом, силами зла, над мороком кривди і неправди!
Христос Воскрес! Воскресне Україна!
ВЕЛИКИЙ ДЕНЬ МАНДРУЄ ПО ВКРАЇНІ
Додому навесні птахи летять
І вся природа знову оживає…
З небес приходить Божа благодать,
Про Воскресіння Сина сповіщає!
Вся природа розцвітає,
Благу звістку зустрічає!
Просим в тебе, Божа мати,
Миру, щастя, Благодаті!
ТИХА МОЛИТВА
У тихій молитві до Бога звертаюсь,
В гріхах своїх вільних й невільних покаюсь.
Попрошу пробачення в рідних, у себе,
Бо тиха молитва – душевна потреба.
Які б на дворі не лютували морози і політичні бурі, економічні негаразди й військові конфлікти, – рано чи пізно приходить весна і все навколо розцвітає. А хлібороб з нетерпінням очікує тепла, щоб швидше вийти в поле, з надією на гарний врожай. І так було споконвіку, і так буде завжди. З вирію вертаються птахи, які на крилах приносять весну і світлі надії на мир та спокій в Україні.
На зміну чарівному поетичному літечку приходить щедра своїми дарами осінь. Перший її місяць – вересень поступово вбирається у розкішні багряно-золоті шати, оповиті срібним павутинням бабиного літа. Протягом трьох осінніх місяців, коли зібрано врожай і у сільських мешканців з явилася можливість відпочити, у давноминулі часи проводилося понад 30 великих й менших народних свят та обрядів. Більшість з них забулася або християнізувалася, зникли чи замінені їхні назви. До нас, на жаль, дійшло небагато яскравих осінніх свят, та й ті у видозміненому вигляді, що втратили свій глибинний зміст і красу. Відродити й повернути їх у побут навряд чи вдасться та чи потрібно це наступним поколінням. А от знати і шанувати свою минувшину необхідно не тільки фахівцям, а й кожному культурному громадянинові України.
Зійшла на Землю світла благодать!
Радіє люд увесь: – Воскрес Син Божий!
Пісні хвалебні весело звучать:
Добро – злобу й ненависть переможе.
Владикою і смерті, і життя
Відкрився нам Христос у Воскресінні.
Заради віри й вічного буття
Він смертю подолав земне і тлінне.Небесне світло! Освяти нас всіх!
– Христос Воскрес! – ангелики співають.
Весна хай квітне! Хай зникає гріх!
Любов Господня Захід й Схід єднає!