Павло Кущ, журналіст і письменник, подарував своїм читачам нову повість «Таємниця половецької онучки, або Не за степами» (видавництво "Друкарський двір Олега Федорова"), яка однаково зачепить і дітей, і дорослих. Це історія про маленьких українців, які опинилися в епіцентрі окупації. Вони не стоять осторонь, вони обирають боротьбу, мужність і небайдужість, навіть коли світ довкола здається страшним та несправедливим.
Книга написана у формі щоденника одного з хлопчаків, і вже з перших сторінок стискає серце: «Днями знавіснілі орки убили нашого друга Славка… Розстріляли беззахисного хлопця наче мішень». Ці слова - не просто сюжетний прийом, а щось, що відчуваєш глибоко в грудях. Тут є і сльози, і сміх крізь сльози, і маленькі радощі, і шалена жага до життя, що живе у юних героях.
Діти вигадують собі підпільні позивні. Вони смішні, кумедні, іноді абсурдні, але водночас промовисті. Це їхні маленькі коди свободи, їхній спосіб бути собою у світі, який намагається їх змінити. Вони вчаться хитрувати, виживати, підтримувати одне одного, наважуються ризикувати заради допомоги українським розвідникам, з якими зустрілися одного разу вночі, коли йшли виконувати своє особисте завдання...
Про нову збірку Тетяни Шептицької «Випране й нове»
Віднедавна я все частіше почала начитувати та публікувати в соцмережах власні вірші, бо книжок, виданих невеликими накладами, вже немає - розійшлися. Почитати твори більше ніде. Так само й із поезією Тетяни Шептицької. Її тексти майже не знайдеш у відкритому доступі.
Але нині ще можна придбати нову збірку поетки «Випране й нове», яка нещодавно вийшла у видавництві ТОВ «Меркьюрі-Поділля» (м. Вінниця).
Оксана Радушинська. Таємниця Чарівної Криниці Дощу -- К.: Знання, 2025 -- 109 с.
Сюжет, де герої міняються місцями, підмінюють одне одного і якийсь час живуть життя того, кого підмінили, уникаючи викриття, не є новим для української, ні для світової літератури. Разом із тим, такий сюжет майже завжди виграшний, оскільки читач, ніби збоку, спостерігає за перипетіями, в які потрапляє “підміна”, і від того почувається більш обізнаним за інших героїв художнього твору.
На сценарії підміни побудований сюжет казки Оксани Радушинської “Таємниця Чарівної Криниці Дощу”.
На початку історії дівчинка-дачниця Василинка міняється місцем зі своєю копією Блискавкою, яка мешкає у небесному князівстві.
Валентина Біляцька
Задум написати про тих, хто зберіг «духовний кордон» рідним словом, життям і творчістю пов’язані із Ніжином, Чернігівщиною, письменниками рідного краю, в Анатолія Шкуліпи виник під впливом спогадів. Перебираючи папери в шухлядах, автор книги есеїв «Над рівнем моря» (видавець Василь Лук’яненко, видавництво «Орхідея», 2024) натрапляв на записи, які робив під час зустрічей, на рядки-присвяти поезій для віншування, на рецензії на книги котрогось із земляків, на передмову до чиєїсь збірки, яку він редагував тощо. А творчий доробок багатьох земляків залишається не розглянутим. «Літературний процес нашого краю без кожного з цих авторів був би надзвичайно збіднений, як і без тих, імена яких я тільки назвав».
Любов, війна та інші збочення : роман / Костянтин Климчук. — Біла Церква : Час Змін Інформ, 2025. — 388 с.
У часи великих потрясінь література стає дзеркалом не лише суспільства, а й окремої людини. Роман Костянтина Климчука «Любов, війна та інші збочення» не дозволяє лишитися байдужим своєму читачеві. У центрі його уваги не абстрактна історія війни, а людські долі, змінені нею назавжди.
Головний герой Андрій – журналіст, який знає, що таке передова не з репортажів колег, а з власних поїздок на схід. Його тексти правдиві, без прикрас. У своїй справі Андрій неабиякий професіонал. Та все ж він не є героєм у традиційному розумінні. Адже має слабкості, нерідко губиться в почуттях, і часто шукає «порятунок» у алкоголі. Проте саме ця його «недосконалість» робить персонажа живим і впізнаваним.
Дорога в нікуди… і назад: документалістика, нотатки, поезія, проза, фото /Тетяна Череп-Пероганич, Юрій Пероганич. — Біла Церква: Час Змін Інформ, 2025,— 168 с.Людмила Ромас
Бурлеск у романі Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
В українській літературі бурлеск має давні традиції. Як стиль у сатирі бурлеск драматичну і серйозну тему відтворює в комічному вигляді. Часто за бурлеском приховують пародію. В Україні бурлеск виріс із народної сміхової культури, а якщо говорити конкретніше, з національного характеру, що грунтується на давній українській традиції сміятися в обличчя смерті. Це внутрішня сили народу, який багато війн і нещасть сприймав зі стоїчним спокоєм і часто з гумором.
Роман Володимира Даниленка «Та, що тримає небо» скроєний за лекалами бурлескної естетики. Ключем, що відкриває естетичну концепцію твору, є епіграф Василя Сухомлинського: «У грі немає серйозніших людей, ніж діти». І цей епіграф підказує, що перед нами варіація на тему різдвяної інтермедії, в якій діють класичні персонажі українського вертепу: Смерть, Ангел, Чорт, Три Царі, Пастушок, Цар Ірод, воїни царя Ірода, Дід, Баба.
Третя окрема штурмова бригада розпочала видавничий проєкт сучасних героїчних казок «Котигорошко» для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Проєкт передбачає зображення війни як казкової метафори, в якій впізнаваним буде образ ворога – Росії.
Першою в серії вийшла казка лауреатки Національної премії України імені Тараса Шевченка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець». Головний герой казки – дев’ятилітній Юрко, батько якого пішов на війну, а вслід за ним зібрався на війну і старший брат хлопчика. Перед відправкою на фронт він передає молодшому братові дідового зошита, в якому розписані уроки, як стати характерником. Характерництво передавалося в їхньому роду, але з двох братів тільки в молодшому дід помітив магічні здібності. Вже перші уроки, прочитані в зошиті, відкрили в хлопчика дар чути чужі думки. І він почув, про що думає його вчителька.
“Кажуть, що в біді чужі люди стають своїми”.
Дорога в нікуди… і назад: документалістика, нотатки, поезія, проза, фото / Тетяна Череп-Пероганич, Юрій Пероганич. — Біла Церква: Час Змін Інформ, 2025, — 168 с. + вкл., іл. ISBN 978-617-8136-42-0.
Ця книга не тільки незвична, але й незвичайна, бо війна в ній скоріше відчувається, ніж просто описується. Біда, спричинена війною, просочується у самі глибини єства читальника, у кров і плоть, змушує разом з авторами наново переживати події 2022 року. Це – книга про співпочуття людей в часи, коли раптово руйнується звичне життя, світ стає малозрозумілим і подекуди навіть ворожим. Лаконізм, образність, концентрація почуттів на тлі гостро відчутної правдивості емоцій і Тетяни та Юрія Пероганичів, і хлопчика Богданчика стає фактографічною мозаїкою буднів людей, відірваних від свого дому. Це – правда про війну, яка вражає позірною буденністю і непідробною справжністю. А ще – це тонко переданий внутрішній світ людей, які попри все не втратили віру в милосердя і людяність. “Завжди пам’ятатимемо, як нам господар розпалював п’єц у сусідній кімнаті ранесенько, поки ми спали, ... як полагодив для Богдана велосипед, ... поїздку на галявини з квітучим шафраном... І ще багато всього”.
Віктор Васильчук. Шалена Богдана: повість для дітей серед. та ст. шк. віку / Костянтин Климчук; худ. О. Кондратенко. — Біла Церква: Час Змін Інформ, 2024. — 104 с.: іл.
Не так давно відомий письменник із Житомирщини Віктор Васильчук ділився задумом написати книгу, і ось –– вона вже і написана і видана. Знайомтесь: неймовірно захоплива, і новаційна для нашої літератури повість для середнього та старшого шкільного віку «Шалена Богдана».
«Шістнадцяте століття…Українські землі потерпають від ординських набігів. Однієї серпневої ночі татарський чамбул нападає на маленьке волинське село. Гине колишній козацький гармаш Радкевич. Його сім’я намагається втекти від людоловів. Попри все, дружина з меншою донькою потрапляють в ясир. Старшій Богдані дивом вдається врятуватися. Її знаходить непритомною на березі річки православний священник сусіднього села. Оговтавшись, дівчина наважується самотужки розшукати викрадених рідних і повертається в рідне село, де тамтешній коваль Северин допомагає опанувати майстерність козацького бою. Невдовзі Богдана волею долі опиняється в гущі козацько-селянського повстання під проводом відважного гетьмана Косинського…» – так влучно і коротко описує сюжет анотація книги.
Оксана Радушинська. Новий щоденник четвертокласника Славка Хоробрика / ілюстрації Маргарита Рибка. – Харків: Талант, серія «Найкращий подарунок», 2023. – 120 с.
Що така графологічна експертиза? Чи у всіх людей на планеті Земля унікальні відбитки пальців? Чи можна подружитися з однолітком, який має інвалідність? Хіба небезпечно сісти до автівки незнайомців, щоб бути чемною дитиною і показати як проїхати до сусідньої вулиці? Звідки на подвір’ї багатоповерхівки може взятися справжня отруйна змія? Чому не потрібно приховувати, якщо тебе б’ють вдома? Що може бути, коли поганими словами обзиваєш однокласницю?.. Безліч запитань, які виникають у дітей 1-4 класів і які потребують не лише відповіді, а й ґрунтовного роз’яснення. Із цим завданням успішно справляється книжковий персонаж Славко Хоробрик.
Сімнадцять оповідань, кожне з яких вміщено на 3-6 сторінках книги «Новий щоденник четвертокласника Славка Хоробрика», є продовженням пригод добре відомого дітям книжкового персонажа. Уперше читачі познайомилися з ним у 2012 році, коли у Видавництві Старого Лева вийшла книга "Щоденник Славка Хоробрика або Пригоди хлопчика-міліціонера". Створена у тісній взаємодії з правоохоронцями Хмельницької області, книга переслідувала чітку мету – у доступній, легкій, художній формі розповісти учням молодшої школи про небезпеки і ризики, які чатують на них на вулиці, у школі чи навіть вдома, і про те, як варто поводитися, аби не потрапити у біду.
Нещодавно у тернопільському видавництві «Богдан» побачила світ нова книжка Сергія Пантюка для дітей «Фікус Бенджамін розповідає про щастя».
У творі письменник, доброволець, головний сержант ЗСУ Сергій Пантюк торкається актуальної проблеми – як говорити з дітьми про війну. Про війну, яка триває вже одинадцятий рік, і від якої потерпають і дорослі, і діти, на фронті, в тилу, чи в еміграції. Ця розмова письменникові вдається, хоч і відчувається, що бійцю із позивним «Сліва», який пізнав війну не з інтернет-новин, а наживо, іноді й складно дібрати легку форму висловлювання.
Орієнтуючись на молодших школярів, письменник обрав жанр повісті-казки, наповнивши її атрибутами дива (так, оповідачем виступає фікус Бенджамін, який опікується квітковим закутком у квартирі хлопчика Романа та його батьків) і казковими персонажами (Добрим Хатнім Духом – домовичком Добриком). Саме завдяки отакому казковому поєднанню різних світів Роман (Ромчик, Равлик) починає розмовляти із рослинами і Добриком, а його нові друзі здійснюють справжнє чудо, написавши листа про Ромчикового тата до самого генерала Залужного.