Я розумію, коли людина сама обирає свою смерть – чимось незадоволена, бере автомат в руки, нападає, отримує відповідь, захищається, знову нападає. Якщо пощастить – вона переможець, ні – герой, що загинув заради власного вибору.
А як можна сприйняти відео, де на вулиці лежить жінка, у якої відірвані ноги через авіаобстріл? А за нею лежать трупи, напевне, також мирних громадян.
Коли все лише починалось, я випадково десь у грудні прочитала статтю жінки з Сирії, яка написала, що в Україні все піде цілеспрямовано по сценарію Сирії, коли деякі території буде обстріляно, будинки зруйновано, а безліч людей вбито. Всі писали їй образи і казали, що такого бути не може.
У цю суботу наша організація проводила зібрання, на якому військовим полковником була прочитана лекція про війну. Сенс у тому, що коли якась сильна країна задумала війну у більш слабкій країні, то війна неодмінно буде, скільки би розумних одинаків чи угрупувань, які не бажають війни, не налічувала би мирна країна. Збираються військові спеціалісти, пишуть сценарій, прораховують бюджет, аналізують, чи достатньо «акторів», щоб сценарій впровадити, а далі все розкручується за відомими різноманітними теоріями війни.
Коли почали розгортатись події, я знала, що малою кров'ю не обійдеться, я знала, що перевибори будуть, я знала, що країна може бути розірвана на шматки, але ніколи не могла уявити, що побачу такі кадри, як на цьому посиланні. Тому що десь там – це не страшно, далеко та нереально.
Пам'ятаю, що колись хтось із знайомих пожартував про те, що якщо буде війна з Америкою чи з Росією, треба здаватись одразу у полон, тому що яка різниця – в якій валюті отримувати зарплату… виходить, це неправда, тому під час війни важливо встановити контроль над землею та іншими ресурсами, а життя людей… що ж… подумаєш… кому вони, ці люди потрібні… нові народяться … згадався фільм АВАТАР. Дуже схоже…
Ольга Піддубчак