Леся Михайлівна Пронь народилася 24 липня 1958 року в селянській родині на Івано-Франківщині. Початкову й середню школу закінчила в рідному селі Михальче Городенківського (зараз Коломийського) району. У старших класах навчалася в селі Устечко Заліщицького району Тернопільської області. Була студенткою Київського державного театрального інституту імені І. К. Карпенка-Карого, який закінчила в 1981 році (курс народного артиста Аркадія Євгеновича Гашинського, дипломна робота — Мавка в «Лісовій пісні» Лесі Українки).
Зараз проживає в Києві.
Літературною творчістю почала займатися з 2009 року. Українська поетеса, прозаїк, співавторка багатьох книг для дорослих і дітей.
* * *
Джерельце хлюпоче в долині між гір,
Колише гніздечко стрункий осокір,
На квіточці бджілка цілує нектар –
І це – Україна у купелі чар!
Люблю свою Україну! Її безмежні простори духмяної пшениці й жита, голубизну неосяжного неба, плинність могутнього Дніпра й кожну квіточку та комашку, бо все тут красиве й миле серцю!
Україна в мені, а я в Ній. Ми разом – нерозлучні. Без неї я ніхто і ніщо. Вона надихає мене на творчість, на творення краси, дарує відчуття любові до навколишньої природи, батьків, родини.
Я захоплююся величчю мого народу, його непереможному прагненню бути вільним на своїй, Богом даній землі! Героїзм воїнів, які захищають зараз Україну, вражає. Це люди-титани, це ті, що не бояться смерті й віддають найдорожче – своє власне життя задля процвітання рідної землі, збереження роду і народу.
Слава нашим Героям! Слава Україні!
Леся Пронь, 03.10.2025
ВІРШІ ПРО ВІЙНУ
* * *
Холодом б’ється об вікна здича́вілий дощ.
Вечір затерплий чекає прильотів зі сходу.
Люди тікають, як миші, у затінки площ,
дехто бурчить,
нарікає на мокру погоду.
Вогники світла в будинках,
як полиски свіч.
Січка дощу каламутить розлогі калюжі.
Горе нависле,
не муч нас,
іди собі пріч!
Торсай,
до правди взивай усі душі байдужі!