Світлана Вікторівна Іщенко (Svetlana Ischenko) народилась 30 липня 1969 року в Миколаєві, степовому півдні України. Актриса, художниця, поетеса, викладач.
1988 – закінчила Миколаївське державне училище культури за фахом «Майстерність актора і режисера», 1998 – закінчила Миколаївську філію Київського державного університета культури і мистецтв за фахом «Соціальний педагог».
1988-2001 р. – актриса Миколаївського Українського Театру Драми та Музичної Комедії, де зіграла на сцені близько 40 ролей, включаючи Марусю («Маруся Чурай» Л.Костенко), Катерину («Катерина» Т.Шевченко), Мотрю («Кайдашева сім’я» І.Нечуй-Левицький), Ярину («Там, де люди – там і гріх» І.Тобілевич), Рину («Мина Мазайло» М.Куліш), Жюлі («Сімейний уікенд» Ж.Пуаро), Графиню Розіну («Весілля Фігаро» П.Бомарше) і багато інших.
Звичайно, всі свої думки і все, що наболіло, я, будучи поетесою, виписую в моїх віршах... Хочу додати до рубрики «Слово про Україну» цей вірш. З моєю старшою донькою Дженніфер я їздила на Україну в 2007 році навістити батьків в Миколаєві... У цьому вірші – мої враження про поїздку.
Візит
І по Мазепі...
В полину й стерні
Стоїть Вкраїна. Снить ордою.
І вуха повні чорної брехні
У соняшників, мов в солдатів з бою.
Стоять поля пусті, німі,
Чорніють спекою в південнім степо-морі,
Неначе це не поле -- ми самі
В циничнім горимо голодоморі.
Доки спить свічадо золоте...
* * *
Коли я Персефоною
схилялася над рікою
і купала вербове волосся
у зеленій квітучій воді Південного Бога?
Коли я Флорою
розсіювалася по пшеничному полю
і з'являлася маками та волошками
між порепаних грудок
врожайного чорнозему?
Коли я грала у схованки
з Паном та Бахусом,
п'яніла від тягучого вина?
* * *
Вся цінність духовних скарбів України
Вплітається в вічну гармонію слів,
І, рід наш людський відрізняючи цим від тварини,
Можливо, лиш мова -- і є той божественний спів?
Гостріше вона від залізних ворожих багнетів.
Не знищили мову джерельну в'язниця й пітьма.
Голубонько, ластівко, ненечко, -- чути в поетів --
Ніжніше звертань, мабуть, в світі нема.
В тобі, українська, звучатимуть струни і строфи,
І досвід століть відшукає завжди неофіт.
Які б не давили тутешні й прийдешні епохи, --
В нас житиме Мова, як досі живе Заповіт.
Молитва
Тісто:
Начинка: