Сьогодні в місті знов ховають земляка...
На сердці-камінь, в горлі - ком, душусь сльозами...
Їм доля випала коротка та тяжка,
Життя віддати за країну, за нас з вами.Хтось скаже: "Кожен шлях свій вибирає сам.
Таке життя. Йому , на жаль, не пощастило."
Я відповім: " Молітесь, люди, небесам,
Що він життя віддав своє, аби ми жили."
Дивись, Тарасе, Україна піднялась!
Ми знов повстали проти злого панства!
Та боротьба із кров'ю нам далась,
Але ми не повернемось до рабства.Дивись, Тарасе, майоріють прапори,
Ридає мати на могилі сина,
Та землю рве із люттю на шматки
Сусідня братняя слав'янская країна.Дивись, Тарасе, все як ти писав:
Повстав народ, кайдани поскидати,
І наче з твого віршу образ встав:
Повстане син і поруч буде мати.