Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сашко Положинський: Путін не готовий відступити, а ми - пробачити йому агресію
"Ми вже вміємо руйнувати те, що нам не подобається. Лишилося навчитися визначати, що і як ми хочемо збудувати", – зазначив музикант.
На сайті "Главред" відбувся чат із лідером гурту "Тартак", музикантом Сашком Положинським. Спілкуючись із читачами, він поділився враженнями від нової влади, розповів, чи варте було те, що українці мають сьогодні, численних загиблих та поранених на Майдані, за яких умов Україна здатна повернути Крим, що найбільше розчарувало під час революційних подій, а також за що він готовий перепросити лідера "Машины времени" Андрія Макаревича.
Подаємо стенограму чату з Сашком Положинським.
Stsststt: Сашко, чому у вас помінявся барабанщик? І чому ваш новий барабанщик виступає на концертах в якійсь дибільній кепочці-варовочці?:) І чи не плануєте брати в групу діджея? З діджеєм якось воно круче звучало... ех...:)
Сашко Положинський: Тому що наш колишній барабанщик Едік вирішив піти з групи. Наш новий барабанщик Стас виствупає в різних кепочках, в тому числі й в такій, яка не подобається Вам. Зауважу, що у мене самого є три кепки такого типу, в одній із них я сьогодні прийшов сюди. Діджея брати в групу не плануємо, бо кращого діджея, ніж Валік, ми не знайдемо, а кращого шоумена діджея, ніж Віталік, не існує.
zoi_5: Вітаю. 1) По-вашому, чи було варте те, що ми маємо сьогодні, всього пережитого за час Майдану, всіх поранених, загиблих? 2) Коли за час всього Майдану було по-справжньому страшно? 3) Вас вже викликали до військомату? 4) Ваш рецепт збереження оптимізму і стійкості в тому вирі страшних та сумних подій, що довелося пережити з листопада?Дякую.
Сашко Положинський: 1) Сьогодні ми маємо розуміння того, що здатні щось змінювати в своїй країні, що від нас щось таки залежить, і що якщо ми хочемо жити в кращій Україні, то самі мусимо її творити, а не розраховувати на когось. Звісно, прикро, дуже шкода, сумно й боляче, що стільки людей було вбито й покалічено. Але я особисто завжди казав про те, що наша сила не в бійках, киданні каміння чи коктейлів Молотова, а в єдності, згуртованості, організації і координованості дій. На жаль, люди наші вийшли на справді масові протести лише тоді, коли їх до цього спонукали емоції, викликані численними жертвами. Я ніколи не бачив на жодній акції протесту в своєму рідному Луцьку стільки людей, скільки було на прощанні із загиблим Василем Мойсеєм. Якби всі ці люди виходили хоча б раз на тиждень в такій кількості на центральну площу нашого міста, якби так само робили мешканці інших міст та містечок України, можливо, нам би вдалося уникнути усіх цих жертв або більшості з них.
2) Оскільки після Різдва я став бувати на Майдані значно рідше і пропустив більшість по-справжньому страшних періодів в історії Майдану, для мене особисто найстрашнішим був момент, здається, вдень 9 грудня, коли пішла інформація, що Майдан оточують, жінкам та дівчатам порадили залишити Майдан, і разом із ними Майдан чомусь залишила більшість чоловіків.
Я в той час стояв в охороні маленької сцени Відкритого університету Майдану, яку зранку того дня тільки поставили. І доволі тривалий час, крім мене і звукорежисера Павла, з яким я щойно познайомився, я більше не бачив поруч чоловіків, готових захищати Майдан. Трошки впевненості додавав табір Демократичного альянсу, який знаходився поруч, але там теж в цей час було не надто багато людей. Добре, що тоді не пішли на штурм. І ще добре, що почав падати сніг, я взявся його чистити і, таким чином, сам себе трохи заспокоїв, відволікшись.
3) Поки не викликали. Думаю, це тому, що мені вже за 40, та й у моєму військовому квитку записано, що я якийсь там військовий економіст чи бухгалтер. Коротше кажучи, не спецназівець.
4) Рецепту як такого немає, але я всім раджу, пам'ятаючи, звичайно, все, не занадто зациклюватися на поганому, часом дозволяти собі подумати і про хороше, і про веселе, поменше займатися самоїдством і побільше якимись конкретними справами, допомагати тим, хто потребує допомоги, творити добро, як би пафосно це не звучало, та й взагалі, намагатися жити повноцінним насиченим життям, прагнути змін і робити все можливе, щоб всі жертви та пережиті негаразди не виявилися марними.
Lurdes: Чи повинен діяч культури активно висловлювати свою позицію щодо політичного життя країни, чи мистецтво має залишатися вищим за політику? Дякую.
Сашко Положинський: Я вважаю, що кожен громадянин України має бути активним, чим би він не займався. Якщо людині є що сказати, то вона має говорити. Що стосується мистецтва, то воно і так є вищим за політику, якщо воно є щирим, справжнім, природним. А те, що твориться в угоду "сильним світу цього", те, що твориться з якихось кон'юнктурних чи комерційних міркувань, на жаль, дуже рідко дотягує до рівня справжнього мистецтва.
Lurdes: Як гадаєте, чи справді кожен народ має ту владу, на яку заслуговує?
Сашко Положинський: Вважаю, що так. Якщо народ не здатен змінити погану владу на хорошу, якщо народ не може привести до влади дійсно порядних патріотичних і професійних людей, то хай має тих, які самі приходять до влади, користуючись різними силовими, маніпулятивними та іншими брудними методами.
Lurdes: Сашко, що ви думаєте про той перелік російських діячів культури, які підтримали дії Путіна щодо України, про тих діячів? І що – про наміри позбавити всіх звань за непідтримку Андрія Макаревича?
Сашко Положинський: Якщо чесно, я взагалі нічого про той список не думаю. Кожна людина здійснює ті вчинки і говорить ті слова, які їй дозволяють її сумління, совість, честь, якщо вони є. Я дуже радий, що в Росії знайшлося дуже багато людей, по-справжньому порядних і чесних.
Скажу відверто, до нещодавних подій я був дещо гіршої думки про Андрія Макаревича, при тому що люблю багато його пісень. Чомусь мені здавалося, що слава та гроші його дещо зіпсували. Я радий, що помилився. Готовий публічно принести свої вибачення, якщо трапиться така нагода. А звання і все таке інше для справжнього митця – ніщо порівняно з любов'ю та повагою людей. Така моя думка.
Karambol: Що вас найбільше розчаровувало під час активних революційних подій, розчаровує зараз, дивлячись на кроки нової влади? І окремо – як вам ставлення цієї влади до українських військових у Криму, у вас викликає розуміння, чому їх так багато після тривалого спротиву все-таки переходить на бік Росії?
Сашко Положинський: Найбільше розчарувало те, що всі ті активні люди, на жаль, так і не спромоглися об'єднатися в єдину дієву та ефективну всеукраїнську мережу, яка би була здатна контролювати і скеровувати дії будь-якої влади. На жаль, ми привели до влади людей, яких більшість учасників акцій протесту не хотіли приводити до влади, принаймні в такому варіанті, який є зараз. Я впевнений, що більшість із нас прагнуть змін системи, а не людей в існуючій системі. Однак ще нічого не втрачено. Ми вже вміємо руйнувати те, що нам не подобається. Лишилося навчитися визначати, що і як ми хочемо збудувати. Над цим, власне, і треба зараз працювати.
Що стосується Криму, то мені здається, що теперішні очільники нашої держави діють десь так само, як вони діяли, "очолюючи" Майдан, тобто не хочуть брати відповідальності на себе, перекладаючи її на плечі народу, а в даному випадку – на плечі наших військовослужбовців у Криму. Звісно, що за таких обставин лише найбільші патріоти, а також люди, найменше прив'язані до Криму, готові лишатися в армії держави, якою керують такі люди. Здається, це закономірно. Звісно, ми зараз не говоримо про моральні аспекти порушення військової присяги, але чисто по-людськи з філософської чи психологічної точки зору я розумію, чому багато хто з наших військових погоджується на службу у ЗС Росії.
Dinka: Ваші слова – "Я не хочу бути героєм України. Не цінує героїв моя країна"... Як вам здається, змінилося ставлення українців після останніх місяців боротьби до поняття "герой", як саме?
Сашко Положинський: У цій пісні найважливішими є не слова приспіву, а слова всіх трьох куплетів, особливо третього. На них і слід акцентувати найбільшу увагу.
Що стосується того, як в Україні вшановують Героїв Майдану, то, на жаль, все це часом набуває вигляду якогось фарсу чи профанації. Мені здається, що найкращим вшануванням пам'яті загиблих є продовження боротьби і з часом побудова такої України, за яку всі ці хлопці, чоловіки віддали своє життя. А розвішування бігбордів, побудова капличок, згадування Небесної сотні мало не за будь-яких обставин насправді тільки шкодить справді щирому ставленню до пам'яті цих людей. Так мені здається.
Dinka: Олександре, як думаєте, чому склалося так, що прояви патріотичних почуттів у будь-яких народів і держав є тим, що викликає повагу, є абсолютно нормальним, а коли українець говорить про любов до батьківщини, його одразу ж називають "бандерівцем" чи кимось подібним?
Сашко Положинський: Для мене є абсолютно нормальним, коли українець говорить про любов до Батьківщини, проявляє свої патріотичні почуття, і у мене все це викликає повагу. Так само слово "бандерівець" в моєму особистому лексиконі не має негативного забарвлення, якщо воно стосується людей, які щиро вболівають і борються за кращу долю України. А якщо ми будемо поменше вестися на прояви антиукраїнської пропаганди, то таке ставлення з часом може утворитися і в більшості людей. Важливо не те, як нас називають і який зміст вкладають у ці назви. Важливо те, на що ми здатні, що і як ми можемо зробити, і чи дійсно збудуємо колись таку Україну, проти якої будь-які негативні слова чи дії будуть безсилими.
Samowall: Положик, тебе не мучить совість за те, що ти зупиняв революціонерів на Банковій?
Сашко Положинський: Я вже задовбався відповідати. Єдине, за що мене мучить совість, це те, що я так і не зміг їх зупинити ні тоді на Банковій, ні пізніше. Бо всі ці революціонери при своєму великому бажанні здійснити революцію, на жаль, так і не зрозуміли, що революція твориться в першу чергу розумом, згуртованістю та дисципліною, а не примітивною фізичною силою, якими би героїчними не були її прояви. Дуже шкода, що люди так і не зрозуміли мене, і це нерозуміння в результаті привело до такої кількості страшних і непоправних жертв. Я впевнений, що ніхто з тих хлопців, які загинули, з якими я був знайомий особисто, не став би мені дорікати за те, що я намагався утримати людей від кровопролиття.
Hupalovv: Олександре, хотів дізнатись, де Ви навчились танцювати? Пісня "3Денс" була написана під час вашого навчання, чи Ви тренуєтесь ще з часів написання "Кожне тіло"?
Сашко Положинський: В дитинстві я ходив на народні танці, потім були численні і нетривалі спроби повчитися бальним та сучасним танцям, але з того нічого так і не вийшло. Я просто собі танцюю як танцюється. Ото і вся школа... Хоча, звісно, спілкування і поради від багатьох визнаних майстрів мені багато в чому допомогли.
Ivan_kos: Сашко, як ти ставишся до нових міністрів – Нищука, Булатова? Особисто тобі не пропонували ніяких міністерських чи інших посад?
Сашко Положинський: Щодо Жені Нищука я вже кілька разів висловлював свою точку зору. Я давно його знаю, дуже добре до нього ставлюся, однак не вважаю його здатним з артиста раптом перетворитися на ефективного міністра. У мене є велика надія, що Женя збере хорошу команду справжніх професіоналів, щиро відданих своїй справі, і все, що йому залишиться, просто від імені цієї команди періодично звітувати про позитивні зміни у функціонуванні Міністерства і стану культури в Україні.
Щодо Булатова, то я особисто з ним не знайомий і не можу знати, на що він здатний. Сподіваюся, це покаже час.
Однак мене значно більше турбує не те, кого конкретно призначили на яку посаду. Коли я почув, що міністерські портфелі знову розподілялися за якимись там квотами, я одразу зрозумів, що з цією владою ми поки системних змін в країні не доб'ємося. Черговий раз мусимо констатувати, що знову все в першу чергу залежить від нас.
Мені, звісно, жодних посад не пропонували. І слава Богу. Ото б ще не втримався від спокуси і став би корупціонером – нащо мені той клопіт?
1239: Як ти зараз оцінюєш дії керівництва країни? Турчинова? Яценюка? Якщо б їх міняти – то на кого? В тебе є конкретні пропозиції з цього приводу? І ще таке питання:1грудня, події на Банковій. Якщо б можна було б відмотати їх назад, що б ти змінив? І пішов би ти туди взагалі?
Сашко Положинський: До Турчинова я з часів його "діяльності" на посаді голови СБУ ставлюся негативно.
Що стосується Яценюка, то коли я почув його виступ в якості, здається, вже виконуючого обов'язки прем'єр-міністра України, коли він не корчив із себе якогось супер-героя чи нереального крутого бойовика, то мені здалося, що ось людина на своєму місці. Звичайно, я його не ідеалізую і ставлюся до нього зі своєю звичною антипатією, однак визнаю, що це наразі не найгірший варіант. Принаймні точно кращий за Азарова та багатьох інших "папєрєдніків".
Якби можна було відмотати все назад і знову повернутися в ранок 1 грудня, я би багато що зробив інакше, це зрозуміло. Адже коли знаєш про майбутнє, легше приймати правильні рішення в минулому. На Банкову я би точно прийшов, але вже підготовлений і в компанії надійних хлопців. Ми б з цими хлопцями швиденько та ефективно нейтралізували всіх присутніх там професійних провокаторів і потім я би вже нормально та спокійно поговорив би з усіма тими хорошими хлопцями, справжніми патріотами, які просто хотіли діяти, хотіли змін на краще, просто на той момент вибрали хибний шлях. На жаль, телебачення показало лише невелику частину всіх тих слів, які я намагався донести там до людей. Однак в тій ситуації люди охочіше слухали не мене, а тих, хто їм "героїчно" втовкмачував, що саме бульдозер - це найстрашніша зброя в сучасному світі, від якої всі беркутівці порозлітаються, як горобці від кота.
YanDnepr: Слухаю пісню "Не кажучи нікому" і навертаються сльози, дуже сильний трек. А які треки ти, Сашко, вважаєш самими сильними за час існування гурту "Тартак"? Якими словами написаними тобою ти пишаєшся?
Сашко Положинський: Мені подобається багато пісень, які я написав. Але слово "пишаюся" навряд чи доречно вживати в такому контексті. Так, я розумію, що пісня "Не кажучи нікому" та багато інших пісень стали для багатьох людей дійсно значущими, важливими, в чомусь впливовими чи помічними. Але я все-таки залишаю собі щось на майбутнє і вважаю, що мої найважливіші пісні ще попереду.
Black: Чи треба перевернути прапор?
Сашко Положинський: Я не думаю, що зараз це найбільша проблема України чи найбільш нагальне питання в сучасному стані. Давайте наведемо лад у країні, дамо ради з внутрішніми та зовнішніми ворогами, встановимо в Україні справедливість, рівність людей перед законом, розвинемо всі напрямки життєдіяльності до найвищого рівня, заживемо спокійним забезпеченим впевненим життям, а тоді дамо завдання професійним історикам, культурологам, геральдистам, езотерикам та іншим фахівцям вивчити усі питання щодо нашого прапору, гербу, гімну й прийняти правильні рішення.
rap_punk: Олександре! 1) Коли ми почуємо нові пісні,такі як "Усе що є" та "Мене вже немає" у студійному записі?Чи увійдуть вони до наступного альбому? 2) Щось чутно про концерт у Кривому Розі? Зачекалися...
Сашко Положинський: Поки що нічого пообіцяти не можу, бо це залежить не лише від мене. Щодо наступного альбому "Тартака" у мене взагалі поки жодних уявлень немає. В Кривому Розі найближчим часом концерт не передбачається, на жаль. Сам би хотів нарешті там виступити.
Darvin: Сашко! 1. Коли почуємо студійки "Чи бачиш ти вогонь цей?" та "Мене вже немає"? 2. Чи планується концерт в Одесі найближчим часом? 3. Якщо б ДемАльянс запропонував піти від них кандидатом на президентських виборах, погодився б? :) Дякую.
Сашко Положинський: 1) "Чи бачиш ти вогонь цей?" я почав пробувати перетворити на пісню. Ми попрацювали на студії, і отриманий результат, на жаль, мене не задовольнив. Оскільки я не хочу робити, аби зробити, то поки цю пісню ми відклали на невизначений час. Зрештою, нічого страшного не станеться, якщо раптом виявиться, що текст цієї пісні вже не має жодного шансу колись стати актуальним. Більше того, я дуже хочу, щоби цієї актуальності в Україні більше ніколи не було.
Щодо пісні "Мене вже немає", то повторюся, її запис залежить не лише від мене, але й від інших людей.
2) Ні, поки не планується.
3) У ДемАльянсу є свої прекрасні кандидатури, та й я не є членом Демократичного альянсу, хоч є їхнім симпатиком, спілкуюся з ними та періодично співпрацюю.
Slava74: Як зараз оцінюєте ситуацію, яка склалася у Криму? І як ви думаєте, чи вдасться Україні повернути півострів? Як давно "Тартак" був із концертом в Криму? Питаю вас про Крим, бо бачив ваше відео-звернення до наших військових, і розумію, що ви переживаєте за це.
Сашко Положинський: Почну з кінця. Останній концерт у Криму ми мали в січні цього року, виступали в Ялті на корпоративній вечірці однієї компанії. Перед тим влітку минулого року ми виступали в Сімферополі на центральній площі, і той концерт залишив мені позитивні враження – по тому, як нас приймали люди, як аплодували, як співали і танцювали разом із нами. Думаю, якби за роки незалежності концерти українських виконавців по всьому Криму були звичним явищем, то, я впевнений, і людей, які б не хотіли, щоб Крим був у складі України, було б на півосторві значно менше.
Я вважаю, що єдиний реальний шанс для України колись повернути Крим – це не шлях силового протистояння. Навпаки, Україна й українці мають зробити все можливе, щоб побудувати у себе таке життя, щоб кримчани самі захотіли до нас приєднатися. А загалом, я продовжую вважати Крим територією України, яка знаходиться під тимчасовою окупацією. Однак я так само розумію, що починати війну ми зараз не маємо права, хоча б тільки тому, що війна завжди гірше за її відсутність. Зрештою, ця війна вже почалася.
Однак будь-яка війна має три варіанти продовження. Варіант перший – наростання, який нам точно не потрібен. Другий варіант – стагнація, який, схоже, найбільше подобається теперішній тимчасовій українській владі. Варіант третій – припинення, цей варіант найбільше подобається мені і, як я думаю, більшості людей, однак поки, схоже, Путін не готовий відступити назад, а ми не готові пробачити йому його підступну агресію. Все ж таки, для того, щоб з нами рахувалися – і в Росії, і в Європі, і в усьому світі – мусимо стати такими, щоб на таку повагу і увагу заслуговувати. Можемо ще довго нарікати на тих, хто проти нас, і на тих, хто не з нами, але ж кому ми насправді ще потрібні, крім нас самих? Самі мусимо вигрібати.
Helen2101: Чи займались Ви йогою? Якщо так, то які враження?
Сашко Положинський: Ні, ніколи не займався і розумію, що це зовсім не моє. У мене гнучкість, як у старого товстого дерева, тож мучити себе і людей довкола мене немає жодного сенсу.
Helen2101: Які у Вас враження від гурту "Ляпіс Трубєцкой"? Чи має намір гурт "Тартак"пробуджувати текстами своїх майбутніх пісень у головах українських людей тверезе мислення?
Сашко Положинський: Я доволі скептично ставлюся до групи "Ляпіс Трубєцкой", хоча деякі їхні пісні мені подобаються. Але, дійсно, деякі, переважно заспівані білоруською мовою.
Що стосується групи "Тартак", то ми завжди намагалися і намагаємося пробуджувати у головах українських людей тверезе мислення.
Anjyta21: Сашко, скажіть, якщо б зараз ви були невідомим музикантом-початківцем, то який шлях обрали б для сходження на музичний олімп? Як зараз заявити про себе?
Сашко Положинський: Я би навчився гарно співати, зібрав би довкола себе гурт однодумців, ми би багато працювали, мали би велику кількість важких репетицій, ми би напрацьовували найкращий у світі музичний матеріал, збирали би гроші на апаратуру та інструменти, потім би записали кілька пісень і на найкращу з них зняли би якесь недороге, але стильне відео, виклали б його в інтернеті та сприяли би його максимальному поширенню. Потім би підзаробили грошей, відзняли би ще відео, потім ще відео і, може, записали б альбом, хапалися б за будь-яку можливість виступити на хорошій сцені для вдячної публіки, а там далі – як Бог дасть.
patri0t: І так зразу питаннячко: коли ж це ми почуємо нові пісні?
Сашко Положинський: Не знаю. Якщо мова про мої нові пісні, то, дасть Бог, десь у квітні почуєте.
Hupalovv: Нещодавно було оголошено про виступ Януковича втретє, завтра. Ви переглядали його попередні два виступи? Як ви до них поставились?
Сашко Положинський: Та мене вже давно Янукович цікавить лише як потенційний підсудний якогось чесного і справедливого суду. Який це буде суд – має менше значення, але ця людина повинна понести відповідальність за свої слова і вчинки.
Hupalovv: Кожному би так "танцювати як танцюється"! Роки два тому я бачив Ваш вихід в одному з етапів хіп-хоп батлів, це було в розважальному закладі по вул. Прорізній, м. Київ. І хоча це був лише показовий виступ, але виглядало вражаюче! Бажаю Вам міцного здоров'я та успіху в усіх починаннях та поточних справах!
Сашко Положинський: Насправді коли організатори попросили мене сказати кілька слів, щоб заохотити учасників батлу, я просто запропонував взяти в ньому таку імпровізовану участь, щоб висловити свою повагу та підтримку не словом, а ділом. До речі, тоді переміг класний хлопець – круто танцював. Дякую.
Nelyivoda: Что в последнее время прочел (книга), посмотрел (фильм, спектакль), прослушал (альбом)? Вообще, любишь театр, музеи современного искусства, кинофестивали посещаешь?
Сашко Положинський: Дуже рідко десь буваю. Зараз читаю історію Швейцарії, перед тим прочитав цікаву і легку книгу про пригоди найкращого сищика Івана Карповича Підіпригори. З фільмів, які останнім часом подивився, щось нічого особливо виділити не можу. Мабуть, просто забув.
Nelyivoda: Порекомендуй хорошую книгу ("Волинь" – прочел – замечательная, спасибо; Ли Куан Ю – все еще ищу в магазинах, когда путешествую Украиной), фильм интересный (уже месяца три ничего не смотрел... пора отвлечься немного), и новую, интересную музыку – какой крайний альбом был тобою закачен в плеер?
Сашко Положинський: Щодо альбомів, то за останній рік моїм найбільшим відкриттям в світовій музиці стала група "Volbeat". З українців – те, що відкрив для себе в минулому році, "Кімната Гретхен".
Рекомендую книгу, згадану в попередньому коментарі, зрештою, обидві згадані рекомендую.
З фільмом – біда. Ну, більш-менш смішний і позитивний – там, де Роберт Де Ніро і Сільвестр Сталлоне боксом займалися. А так, нічого не пригадаю.
Nelyivoda: Саша, ты мудрый, мыслящий человек. Каким стараюсь быть и я, но постоянно меня что-то передергивает. Терпеть не могу политику в том виде, какой ее знаю в нашей стране. Мне куда ближе творческая жизнь, культура. Но жить и быть вне политики – невозможно (по крайне мере, сегодня). И мне не нравится то, как руководят страной, а особенно – как "облагораживают" жизнь горожан родного для меня Херсона. Вот сегодня от власти отстранены политические будяки и, казалось, пришли разумные (не менее будяки, но готовые общаться с громадой) люди. И до сегодня все было хорошо, губернатор и и.о. мэра выходили к людям (на местном Майдане), общались, слушали мнения по тем или иным вопросам. Но, к сожалению, продолжалось это не долго... Может, стоит, пора людям культуры браться за политику? Людям, которые за творческими делами убили в себе алчность. Спасибо. С уважением, Василий. Ждем в Херсоне вас.
Сашко Положинський: Якщо найближчим часом вдасться поспілкуватися зі Святославом Вакарчуком, я постараюся спитати в нього про це. Мені здається, він уже готовий. Хоча можу й помилятися.
Fishka: Не знаю що запитати. :)Просто передам вітання зі Львова! :)
Сашко Положинський: Дякую.
Nelyivoda: Александр Евгеньевич, добрый день.Когда уже свадьба, семья, дети?
Сашко Положинський: Поки не знаю, ще нічого не планується.
Stsststt: Вмовляйте Валіка назад в групу! Я вам кажу, буде круто. :)
Сашко Положинський: Чомусь мені здається, що Валік і в "Бумбоксі" непогано почувається.
Stsststt: Приємно що відповів на моє запитання в першу чергу.:) Я, до речі, теж барабанщик. І ще самий ярий фанат Тартака, я з вами ще с самих початків. Колись, як ви були молодші, то матеріал набагато цікавіший виходив – аж ностальгія бере за ті часи...Ну, зараз теж якісний матеріал, але вже не то... Хто знає, може то мені так. Короче,удачі! Ви молодці!
Сашко Положинський: Ну, все суб'єктивно. Мені кожен наш новий альбом подобається більше за попередній. Хоча, звісно, ми вже зараз зовсім інакші, ніж були колись. І слава Богу. Я б здурів, якби ми весь цей час лишалися б однаковими.
misha@: Чи не виникало у вас бажання написати власну книжку?
Сашко Положинський: Я пишу. Давно. Довго. Поки нічого не виходить. :)
Hupalovv: Зайшов на офіційний сайт гурту "Тартак", на очі потрапив список друзів, де вказані назви музичних гуртів із посиланнями на їхні сайти. Коли і чому гурт ТНМК виключили із цього списку? Скріншоту немає, але я ладен закластись, що раніше цей гурт фігурував у згаданому мною списку.
Сашко Положинський: Я теж був впевнений, що цей гурт фігурував у цьому списку. Насправді я погано знаю, що на нашому сайті зараз відбувається і чому. Якось все активне інтернет-життя останнім часом перемістилося в соціальні мережі. А ТНМК люди знають і люблять і без посилань із нашого сайту. :)
Anastasiya:Сашко, коли плануєте новий альбом, може якийсь кліп?
Сашко Положинський: Кліп має вийти найближчим часом, вже давно готовий. Щоправда, на пісню ще з альбому "Опір матеріалів". Просто таким був вибір режисера. Щодо альбому – нічого не знаю. :)
Kozyrieva: Здравствуйте! Когда уже Ваша группа приедет в Николаев? Мы ждем!
Сашко Положинський: Самі би хотіли знати. Щось у нас із Миколаєвом багато років ніяк не складається. От буде у вас День міста чи ще якесь свято – кличте, ми із задоволенням.
