Жінка-УКРАЇНКА

21-24 березня 2014 року у Великобританії відбувся Міжнародний фестиваль, присвячений Всесвітньому дню поезії з ЮНЕСКО. Польські поети Марта Брассарт та Адам Шеменчик, які мешкають у Лондоні, вже вчетверте проводять міжнародий поетичий фестиваль під егідою ЮНЕСКО. Цього року Україну на заході представляла письмениця родом із Чернігівщини.

Тетяна Винник – член Національної Спілки письменників України, член Міжнародної літературно-мистецької “Слов’янської академії” (Болгарія), редактор дитячого журналу «Крилаті», співорганізатор благодійного мистецького фестивалю «Теплі долоні», керівник ніжинської університетської театральної студії “Ганц Кюхельгартен”, дипломант міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» у номінаціях «Пісенна лірика про кохання», «П’єси для дітей», «Кіносценарій для дітей”. Лауреат молодіжного конкурсу “Смолоскип” за роман для дітей, лауреат Міжнародної україно-німецької премії імені Олеся Гончара та інших конкурсів. На вірші Тетяни молодіжним театром «Мушля» (місто Київ) була поставлена вистава «Венера та інші (портрет автентичної жінки)» (режисер Сергій Архипчук, композитор Роман Коляда). Її вірші друкувалися у вітчизняних та зарубіжних виданнях, перекладені англійською, болгарською, російською, польською, французькою, вірменською, італійською та циганською мовами.

- Тетяно, вітаю Вас із перемогою в турнірі поетів. Не було мовного бар’єру між поетами?

- Дякую за привітання. З польськими і болгарськими поетами ми спілкувалися практичо без проблем, а з агліськими – мовою поезії (перекладів).

- Тетяно, як Ви потрапили на фестиваль до Лондона? Хто Вас запросив?

- Мене запросили польські поети Марта Брассарт та Адам Шеменчик, які емігрували до Лондону. Власне їм і належить ідея створення цього фестивалю. В еміграції творчі люди шукали можливість спілкуватися про творчість, читати поезію, знайомитися із цікавими людьми. Так вони створили фестиваль, який об’єднує не тільки польських літераторів, але і митців із інших країн. Партнером по співпраці організатори вибрали польського поета Олександра Навроцького, який на сьогодні – відомий видавець у Польщі. Саме пан Олександр запропонував цей фестиваль проводити під егідою Всесвітнього дня поезії ЮНЕСКО. ЗМІ називають цей захід найбільш культурним заходом із моменту вступу Польщі до Європейського Союзу.

- Розкажіть про цей фестиваль докладніше.

- Фестиваль присвячений Всесвітньому дню поезії з ЮНЕСКО. Письменники виступали у польській школі Лондона, брали участь у ІІ Європейських поетичних діалогах, міжнародних поетичних заходах “Гаряча поезія” та літературному вечорі “Моя дорога додому”, організованої групою “Поезія Лондона”-2014. Також під час виступів відбувся показ мод модельєра Ервіна Мічалеса, котрий представив показ мод разом із поезією Марти Брассарт.

- Що Ви читали перед європейською публікою?

- Я читала свої тексти українською мовою, бо польська і болгарська аудиторія розуміє мову. А перед англійськими поетами я читала переклади своїх віршів. І переклади зробила моя подруга, котра закінчила факультет іноземних мов Ніжинського університету і добре відчуває поезію. Її чудові переклади вразили англійську публіку.

- Яка поезія англійська? Чим відрізняється вона від слов’янської, зокрема української?

- У Європі не пишуть римованих віршів, а здебільшого білі вірші. Образність і метафоричність україських текстів вигідно відрізняється від сучасної європеської літератури.

- Хто сподобався з колег по перу в Лондоні?

- Якщо я навіть назву імена, то все одно українському читачеві це мало про що розкаже.

- Подорож до Лондону досить складна. Чи були спонсори?

- Я дуже вдячна завідуючій сектором у справах сім’ї та молоді Ніжиської міської ради Тетяні Федорівні Бассак та Благодійному фонду Костянтина Кондакова за сприяння у виданні моєї книжки “Прокинусь живою” та за допомогу в організіції та фінансуванні поїздки до Великобританії. А ще я вдячна громаді міста Ніжина, яка мене підтримала. Такий досвід дає можливість перейняти цінні набутки проведення літературо-мистецьких заходів на світовому рівні, пропагування своєї кульури та збереження і культивування національних надбань, що є приорітетим для українців сьогодні.

- Що нового Ви взяли для себе від поїздки?

- Мета цієї поїздки – достойно представити Україну, особливо у цей нелегкий для нас час. Тому я навіть прапора українського із собою носила скрізь – і на виступах, і навіть під час екскурсії… (сміється). Кожен мій виступ розпочинався зі згадки про Україну. І це не тому, що я така пафосна (хоча… можливо), я справді дуже переживала за ситуацію у своїй країні, бо тут лишається мій дім і моя родина.

Віктор Татарин

http://www.pivnich.info