Сто разів вмиратиму - не вмру

Сто разів вмиратиму - не вмру,
Хоч в душі давно вже забіліло.
Всі невдачі й горе перетру,
Щоб красою серця заясніло.

Як спіткнуся, Боже, то прости,
Сумніватимусь - дозволь спитати:
Як під зорями світити і цвісти,
Хліб ростити і синів плекати.

Йду камінням - кров з душі тече,
Пісню чую - радість обіймає.
А як серце каменем стає,
Значить зрада в очі заглядає.

Але завтра з нетерпінням жду,
Свою душу не кладу на плаху.
Сто смертей здолаю, проживу
Всім на зло, як перелітна птаха.