Олексій Заворотній — актор, драматург, поет, сценарист і кінорежисер

Олексій Тимофійович Заворотній (народився 24 листопада 1948 року в селищі Сахновщина, Харківської області) — заслужений артист України, професор, кінорежисер, член Національної спілки театральних діячів України, член Національної спілки письменників України, член-кореспондент Академії культурної спадщини Українського козацтва, академік Академії культурної спадщини Українського козацтва, лауреат премії імені Лесі Українки, лауреат Нобельської премії, лауреат кінофестивалю «КіТИ», лауреат та дипломант багатьох фестивалів і конкурсів, генерал-хорунжий.

Народився у сім'ї службовця. У тому ж році батько Заворотній Тимофій Микитович був репресований і мати Заворотня Лідія Костянтинівна (учителька) залишилася із трьома малими дітьми на руках.

У 1968 році поступив до Харківського інституту мистецтв на акторський факультет, курс народного артиста Радянського Союзу, професора Леся Івановича Сердюка. Сценічну мову викладав Роман Олексійович Черкашин.

Після закінчення інституту працював артистом у Запорізькому обласному музично-драматичному театрі. У 1978 році був запрошений у Львівський академічний театр ім. М.Заньковецької. З 1984 року працював артистом у Рівненському обласному музично-драматичному театрі. З 2001 року працював доцентом та професором на кафедрі театральної режисури в Рівненському державному гуманітарному університеті.

О.Т. Заворотній член Спілки театральних діячів України, 1973 р., член Національної спілки письменників України, 2013 р., Член-кореспондент та академік Академії культурної спадщини Українського козацтва, 2012 р., має козацький чин Генерал-хорунжий.

О.Т. Заворотній «Лауреат Нобельської премії», 2005 р., Лауреат та дипломант багатьох Всеукраїнських та обласних конкурсів читців та фестивалів.

Почесний член «Просвіти» імені Тараса Шевченка, 2003 р.

Опублікував навчальні посібники: «Грані педагогічної майстерності (педагогіка мистецької діяльності)», «Мистецтво живого слова», «Психофізична техніка та тренінг актора», «Виховання актора (від вправ до дії словом)», «Робота режисера над п'єсою та виставою», «Творчі та педагогічні майстерні митців театру».

Понад 30 наукових праць Олексія Заворотнього опубліковано у наукових виданнях Києва, Луцька, Луганська та Рівного. Розробив робочі програми з режисури та майстерності актора для різних курсів.

Був головою журі на Всеукраїнському конкурсі читців імені Лесі Українки, у рамках свята літератури і мистецтва «Лесині джерела», був головою журі конкурсу читців, імені Олени Теліги. Неодноразово був членом та головою журі багатьох оглядів-конкурсів читців та фестивалів.

У театрі та на телебаченні він створив понад 200 різнопланових, різнохарактерних ролей.

За період творчої роботи в театрах Заворотній О. Т., як писали в пресі, показав себе талановитим, яскравим артистом, який досконало володіє професійною майстерністю, має прекрасну дикцію, багатий, гнучкий голос, великі артистичні дані, широкий діапазон від ролей гострохарактерних та комедійних до глибоко драматичних і трагедійних образів.

Заснував народний театр «Ярило», 1985 р., експериментальні студентські театри «Світовид» при Рівненському державному гуманітарному університеті, 1998 р., «Чародій» при Національному університеті водного господарства та природокористування 2004 р., шкільні театри «Мельпоменята» з/ш ч. 23, 1999 р. та «Ліцеїст» Рівненського ліцею-інтернату 2005 р.

Пише вірші, інсценізації, композиції, сценарії, пісні, п'єси, навчальні посібники, статті. Його вистави та літературно-музичні композиції за творами Т.Г.Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним...», «Назар Стодоля», Л.Українки «Мріє – не зрадь!», «На полі крові», «Бояриня», С.Васильченка «На першій гулі» (втілена в Польщі, в Підлящі), І.Франка «Лис Микита», «Каменяр», О.Олеся «По дорозі в казку», «З журбою радість обнялась», В.Симоненка «Україно – ти моя молитва», Л.Костенко «Струїли все — пора на карантин...», І.Драча «Чорнобильська мадонна», Марка Твена «Архів Адама та Єви», композиції «Крути», «Покрова», «Маруся Чурай», «УПА» та інші були показані на сценах Рівного, Полтави, Харкова, Одеси, Львова, Києва, Сахновщини та інших міст. П'єса «Жарти бога Ярила» була поставлена народним театром «Ярило», студентами РДГУ та прочитана на Сахновщинському телебаченні. П'єса «Кому потрібне чуже горе?» втілена на сцені Рівненського облмуздрамтеатру та на рівненському радіо «Нова хвиля». П'єса «Голодомор тридцятих», за повістю А.Дімарова була втілена на сцені Рівненського облмуздрамтеатру. За цю виставу О. Заворотній став лауреатом Всеукраїнського фестивалю «Малих сцен».

У творчому доробку є сучасні п'єси «Срібне весілля», «Красива ти квітка...», «Жарти бога Ярила», «Кому потрібне чуже горе?», «Неоголошена війна», «Чорнобильська мадонна» за однойменною поемою І.Драча, «Люблю такою, якою ти є...» за романом О.Чорногуза, кіносценарій про переселенців з Польщі «Погляд сльози» за однойменною повістю В.Мазаного та кіносценарій «Патріот» за повістю В. Основич-Мельника «Мій шлях до світла й волі», а також п'єси для дітей «Урок української казки», «Котигорошко», «Фарбований лис», «Голодний вовк», «Колобок», «Царівна Оленка й красуня Полонянка», «Кривенька качечка», «Телесик», «Котик і Півник», «Лисичка та Журавель», «Коза-дереза», «Їжачок і Зайчик» та інші.

Видав збірник своїх п’єс на історичну тему:

«Аттіла», за романом «Меч Арея» І. Білика,
«Івась та Ядвіга», за повістю «Заклятий скарб» М. Старицького,
«Енеїда», за однойменною поемою І.Котляревського,
«Козак Мамай серед монархів», за однойменною поемою Г. Яковенка,
«Чого не гоїть огонь», за однойменним романом У. Самчука,
«Голодомор тридцятих» за повістю «Голодні тридцяті» А. Дімарова,
«Архів Адама та Єви» за однойменним романом М. Твена,
«Гнівний Стратіон», за однойменним романом В.Земляка,
«Поліщуки», за однойменним романом Б. Шведа,
«Євангеліє», за «Євангелієм від Матвія»,
«Гальшка – княжна Острозька»,
«Берестецька січа»,
«Таємниця Клеванського замку»,
«Східні притчі про кохання».
«Шахразада» та інші.

Видав збірник своїх п’єс «П’єси»

Жарти Бога Ярила,
Чорнобильська мадонна,
Архів сімейства Адама,
Срібне весілля,
Кому потрібне чуже горе?
Люблю такою, якою ти є,
Красива ти квітка!
Так я ж – пустоцвіт,
Неоголошена війна,
Євангеліє,
І мертвим, і живим, і ненарожденним.

Інсценівки українських народних казок

Від чужого горя щастя не прибуде,
Коза-дереза,
Кривенька-качечка,
Пан Коцький,
Царівна Оленка та красуня Полонянка,
Голодний Вовк,
Колобок,
Лисичка та Журавель,
Казка про Котика та Півника,
Як Лисичка Івана баштанника зробила царевичем,
Їжак та Зайчик,
Котигорошок,
Лисичка-сестричка та Вовк-панібрат,
Телесик

Працює над виданням збірника своїх літературно-музичних композицій, куди ввійдуть композиції за творами Т.Г.Шевченка, Л.Українки, І.Франка, О.Олеся, Л.Костенко, В.Симоненка, «Крути», «Маруся Чурай», «Покрова», «Водохреща», «А хто борець – той здобуває світ» тощо.

Вийшли у світ збірки віршів «Для чого я живу...» та «Вогонь душі». Його вірші друкуються в пресі, звучать по всеукраїнському та обласному радіо й телебаченню.

Підготував чотирнадцять лауреатів та дипломантів обласних та Всеукраїнських конкурсів і фестивалів.

О.Заворотнього неодноразово запрошують із власними програмами на Національне радіо, «Промінь» у Києві, Рівненське державне радіо та телебачення. Створив цикл теле та радіо передач із режисерами А.Худобець, Ю.Дзюбою, М.Шевченком, В.Робочеком, М.Березою, В.Рябунцем, О.Красовою, В.Островським та іншими. Також твори Т.Г.Шевченка у виконанні О.Заворотнього часто звучать по радіо та телебаченню, на майдані Незалежності в Рівному, в Органному залі обласної філармонії, у Києві, Харкові, Полтаві, Львові, Одесі, Тернополі, Мукачеві, Острозі, Дубні, Сарнах, Пересопниці, Сахновщині та інших містах і селищах.

Понад 80 разів читав літературні твори на Національному радіо «Промінь» у Києві, на Рівненському державному радіо. Приймаю участь у Всеукраїнських конкурсних радіопередачах.

Понад 70 разів брав участь у телепередачах на каналі Рівненської державної телерадіомовної компанії, у Новинах Рівненщини, Національному телебаченні України та у Всесвітньому супутниковому телерадіомовленню.

Працюючи у Львівському театрі імені М.Заньковецької, він знімався в багатьох телефільмах.

О.Т.Заворотній ще зі шкільної лави захоплюється творчістю та життєвим шляхом Т.Г.Шевченка. Усе своє життя вивчає його шанобливо, любовно, уважно та вдумливо. Витоки цієї шанобливої, та світлої любові повертають у дитинство, осяяне мудрим словом мами, коли вперше з маминих уст були почуті натхненні вірші Т.Г.Шевченка. Далі, більш зріле розуміння й захоплення творчістю поета йшло через навчання на акторському факультеті Харківського інституту мистецтв, де наставниками були учні геніального Леся Курбаса — Л.Сердюк, Р.Черкашин, дружина Л.Курбаса – В.Чистякова та інші, які грали в незабутній виставі великого Майстра Л.Курбаса «Гайдамаки». З легкої руки вчителів та власної наполегливої праці народився артист О.Заворотній, для якого творчість Шевченка й робота над її втіленням зі сцени перейшло в лейтмотив життя, стало необхідністю, джерелом наснаги й здійснення мрій.

У 1995 році доцент РДГУ Марія Ігнатюк зробила телефільм за творами Т.Г.Шевченка «Свою Україну любіть», де Олексій Заворотній створив роль Т.Г.Шевченка. цей телефильм було показано по багатьох телеканалах України.

У 1999 році в театрі-студії «Світовид» поставив виставу «Назар Стодоля» за п'єсою Т.Г.Шевченка. Ця вистава стала яскравою квіткою у вінок Великому Кобзареві, адже вона була присвячена 185-річниці від дня його народження. З великим успіхом зіграли прем'єру на сцені Рівненського обласного музично-драматичного театру саме дев’ятого березня в день народження великого співця українського народу. І була вона справжнім мистецьким святом.

Весною 2003 році в Запорізькому обласному музично-драматичному театрі створив літературно-музичну композицію за творами Т.Г.Шевченка «В сім’ї вольній, новій». Підготував артистів Запорізького театру до Всеукраїнського конкурсу читців імені Л.Українки, на якому вони стали дипломантами. У тому ж році в Запорізькому театрі зіграв роль Нестора Махна у виставі «Нестор Махно» за п’єсою Л.Томá та І.Бόриса. 19-20 травня 2003 року показали цю виставу в Національному академічному драматичному театрі імені І.Франка, м. Київ.

За роль Нестора Махна О.Заворотній нагороджений Дипломом вищої театральної нагороди Придністров’я «Січеславна – 2003» в номінації «Краща чоловіча роль».

Був автором сценарію, режисером-постановником та учасником літературно-мистецьких вечорів, які були присвячені 100-річчю від дня народження У.Самчука, «Український Гомер ХХ століття», 135-річчя від дня народження Лесі Українки, 150-річчю від дня народження І.Я.Франка, Т.Г.Шевченка, І.Багряного, О.Теліги, О.Ольжичу, М.Вінграновського, до свят Покрови та свят в селі Пересипниця, 90-річчю заснування музею «Козацькі могили» під Берестечком, Дню Конституції України, 65 річчя УПА, 90-річчя «Просвіти», 110-річчя від дня народження Бориса Тена (М.Хомичевського), 90-річчя трагедії під Крутами, річницям Чорнобильської катастрофи та багатьох інших. У вечорах приймали участь артисти театру, філармонії, кобзарі, студенти кафедри театральної режисури та творчі кафедри Інституту мистецтв РДГУ.

Брав участь у понад 800 творчих мистецьких заходах.

У 2003 був режисером-постановником художнього фільму «Назар Стодоля» за однойменною п'єсою Т.Г.Шевченка.

У 2012 був режисером-постановником художнього фільму «Бурштинова казка у новорічну ніч» за ідеєю та сценарієм Віктора Булиги: