Анастасія Іванівна Мандрика народилася у 1949 році в місті Кролевець Сумської області.
Отримала середню освіту, протягом 30 років працювала на фабриці художнього ткацтва. На сьогодні – пенсіонерка, живе в Києві.
Вірші пише з дитинства.
Україно моя, найрідніша у світі –
Є в нас ріки і гори, ліси і поля,
Тут росте в нас родюча пшениця і жито,
Це моя найдорожча земля!
Як тебе не любити, Вітчизно кохана:
В моїм серці зі мною завжди
І весняний бузок, і квітучі каштани,
Яблуневі й вишневі сади.Біля кожної хати – червона калина,
А у хаті – на кожнім столі коровай.
Розцвітай, багатій, дорога Україно,
Мій єдиний, з дитинства улюблений, край!
ВИШИВАНКИ
Українську вишиту сорочку
Дарувала матінка синочку,
І кофтину, білу вишивану,
Дарувала доні рідна мама.Скоро вже в дорогу виряджати,
Рушники почала вишивати.Як рушник для сина вишивала,
Щастячка і долі побажала,
Щоб складалося усе на диво,
Щоб здоровий був і був щасливий.А на рушничкові, що для дочки,
Вишивала пару голубочків,
Ще й калину, вкриту білим цвітом,
Щоб росли здорові в доньки діти.Мама у дорогу проводжала,
Рушники обом подарувала.