Головна

Казки

Сім’я чарівників

Листопад 9, 2015 - 21:29 — perohanych

У цьому невеличкому місті я оселилася недавно, тому майже нікого ще тут не знаю. Відомо мені тільки те, що в затишному будиночку, наприкінці вулиці, мешкає сім’я чарівників, а про них розповіла мені моя кішечка Найда. Ви, мабуть, подивуєтеся звідки ж я знаю кошачу мову? Справа в тому, що усі казкарі розуміють мову звірів, птахів, рослин, дерев, комах та плазунів. Уміють чути, про що говорять гори, ріки, вітри, тумани, сонце та зорі. Здогадалися? Так-так, я - Казкарка. Тому вмощуйтесь зручніше та слухайте, що вам розкажу.

Якось прийшла моя кицюня з прогулянки, всілася на канапі й почала неквапливо розповідати де була й кого бачила. Усі знають, що кішки гуляють, як самі собі знають, коли хочуть і де хочуть. Отож моїми дальніми сусідами, з розповіді кицьки, виявилися тихі та мирні люди з несподівано-дивними іменами: дядечко Сон, тітонька Дрімота, бабуся Позіхота та двійко хлопчиків-близнюків Сонько й Дрімко. Казка моя сьогодні про них.

Таємниця Баби Яги (казка)

Жовтень 24, 2015 - 21:31 — perohanych

Жили собі дідусь та бабуся, й були у них цап і коза. Одного разу пішла бабуся погуляти зі своїми кізоньками в поле; прив’язала їх, а сама заходилася квіти збирати. А цап та коза визволилися і побігли до лісу, насолоджуючись свободою. Не зчулися, як і заблукали в хащах, тим часом надворі сутеніло…

Раптом на галявині побачили вони дивовижну хатинку, в якій мешкала справжня Баба Яга. Злякалися та й почали у неї проситися, аби відпустила їх додому.

«Ні, хіба ж ви не знаєте, яка я підступна й люта?! – гримнула та. – Сидіть собі тихенько, змиріться з долею. Як звільнюся, то побалакаємо про усіляку всячину. А будете галасувати чи спробуєте втекти, то спіймаю й перетворю вас на жаб. Все, не капризуйте, бо я зараз варитиму чарівне зілля».

Новорічна казка Оксани Мардус

Тема. Новорічна казка «Порятунок Кришталевої принцеси»

Клас: 7-й

Розділ програми: ціннісне ставлення до людей.

Форма проведення: вистава.

Мета: формування ціннісного ставлення до людей.

Завдання:

  • сприяти розвитку художньо-естетичних смаків, емоцій, почуттів та культури мислення;
  • виховувати ціннісне ставлення до людей та мистецтва.

План підготовки виховної діяльності

І.Виготовлення декорацій.

         Діти виготовляють реквізит: паперових коней

ІІ. Вибір учнями ролей.

Мурашка Мар’яна

5Жив-був на світі хлопчик Марко. Жив, не тужив. Любив прогулятися з матусею в рідному Чернігові мальовничим парком до чарівної річки Десна. Подобалося йому бігати між старими крислатими деревами. Все намагався вхопити рученятами дзвінкоголосу пташку чи прудку білочку, аби краще роздивитися це диво природи. Матінка, звісно, не могла встежити за його акробатичними спробами, бо, як усі неньки, гляділа за дитиною на відстані, слухаючи дзвінкі вигуки сина.

Одного разу хлопчик чимчикував парком і звернув увагу на розквітлу кульбабку, що спрагло тяглася золотавою голівкою до світла. Мерщій зірвав її і… сунув до рота. Але раптом відчув гострий біль і закричав так голосно, що матуся вмить опинилася біля дитини. Марко прожогом витягнув квітку й побачив малесеньку мурашку. Здогадався – це вона наробила лиха! Та ще більше він здивувався, коли крихітна істота озвалася людською мовою:

Секрети Великої та Малої Ведмедиці

У одному лісі мешкало маленьке Совеня. Було воно дуже допитливе – усе хотіло знати, про все питало. Це Совеня вдень спало, а вночі пізнавало світ. Мати Сова, яка вважалась найрозумнішою птицею в лісі, займалась навчанням сина. Вона розповідала йому про ріки й океани, луги й поля, непрохідні болота та заморські країни.
Якось Совенятко довго дивилось у небо і запитало маму:
- Мам, а що то за вогники блимають в темряві?
Мати Сова поправила окуляри на носі, задерла голову вгору і відповіла:
- Ті вогники на небі називаються «зорі».
- Зорі, яке гарне слово, - зачудовано мовив малий пташок.

Надія Симчич. Марко з Котигорошівки (п’єса-казка на 2 дії)

Дійові особи:

  1. Марко, хлопець
  2. Котигорошиха, його мати
  3. Чаклунка
  4. Марічка Вернидуб, дівчина
  5. Дід Вернигора
  6. Крутивусиха, жінка з немовлям
  7. Їм Не Наїмся, дядько
  8. П’ю Не Нап’юся, дядько
  9. Скороход, дядько
  10. Слухач, дядько
  11.  Хвеська, тітка
  12.  Голос змія

Дія відбувається в невеличкому селі Котигорошівці, де живуть нащадки славного богатиря Котигорошка та його побратимів.

 

І ДІЯ

КАРТИНА ПЕРША

Сільська вулиця; з одного боку видніється господа Котигорошків.

Надія Симчич. Із циклу казок «Казки про Невидиму Силу»

ГІРСЬКЕ ВІДЛУННЯ

У наших Карпатах, поміж горами Довгою та Чорною Клевою, як їх називають місцеві мешканці, в одній затишній ущелині жило собі Гірське Відлуння. Жило воно в тій ущелині вже давно, можна б сказати, від того часу, коли та ущелина в горах утворилася. А що утворилася вона не один і не два мільйони років тому, то років Відлунню було, як на наш людський погляд, дуже, дуже багато!

Фізкультура для Баби Яги

 Наталя Уварова

Вірші – Ілля Рибалко

©, 2006

ФІЗКУЛЬТУРА ДЛЯ БАБИ ЯГИ

П’єса-казка для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Київ – 2005

Дійові особи:

Тато Рудик

Рудя Рудик

Зоя Біляк

Оленка

Златик

Вовчик

Баба Яга

 

ДІЯ ПЕРША

ЯВА ПЕРША

Лісова галявина. На галявині ТАТО РУДИК, РУДЯ РУДИК та ЗОЯ БІЛЯК займаються ранковою гімнастикою.

ТАТО РУДИК.

Качечка Крячечка

Наталя Уварова

© Наталя Уварова, 2009

П’єса для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

К р я ч е ч к а — каченятко.

Г а в р ю ш а, він же  Г а в г у с т и н — цуценя.

Л и с и ч к а, вона ж  П а н і  Ф о к с  – лисичка.

 

Дія перша

Ява 1.

Галявина. На галявину виходить каченятко К р я ч е ч к а. Співає пісеньку.

Крячечка (співає).

Казки від Маріанни

Казка про черству стару та її в"язання

Жила собі черства стара,- так її кликали люди. Не тому, що вже стільки літ прожила. Тому, що вважали усі, що серце у неї  черстве. Все вона була зайнята в"язанням свого покривала. Ніц більше помічати не хотіла. Що війна прокотилась світом і їхнім селом: довкола  кров і смерть, а стара в"яже. Що мир виявився мало кращим за війну: кожен новий "начальник" міряв владу свою викупами та мздою, а стара в"яже. Близькі її на той світ пішли. Усім селом прощались, а стара в"яже... 
"Нема серця", - казали. 
Та тільки коли й старої час прийшов, то по-сусідськи й за людськими звичаями і її споряджали у вічність. Захотіли  й те її  покривало у домовину покласти. А підійняти не змогли. Сил не стало усім місцевим чоловікам - стільки болю й сліз вплела стара у кожну петельку: чи то лицеву, чи виворітню, у кожен рядочок й  у ті кольОри...

Казка від Любові Долик

Казочка про листочок

Захотів маленький зелений листочок політати. Він народився навесні, коли у синьому  небі розквітла тепла посмішка сонця. Набирався сили, зростав, грався у піжмурки з дощами, у лови – з вітрами. От тільки вітри завжди-завжди ловили його, а листочок жодного з вітрів не міг зловити, бо його не пускала мама-гілочка, тримала його за ніжку міцно-преміцно, тільки погойдувалася злегка від пошаркувань і дотиків вітерця.

Одного разу до листочка завітав несподіваний гість – жовтий метелик. Він був завбільшки як сам листочок, проте його тоненькі крила тріпотіли, ніжно погойдувалися.

-    Привіт! Як справи? – запитав метелик.

-    Чудово!

Казочки від Віталії Савченко

Жадібні ведмежата

В одному лісі жило собі двоє братиків-ведмедиків. І все б нічого, та були вони страшенно жадібні. Весь час у них виникали сварки, бо не вміли вони ділитися, а ще, як їм щось подобалося, то забирали в інших звірят силою.

Ось і сьогодні такий гарний день, сонечко сяє, пташки співають, всі звірята-малята граються, а наші Ведмежатка знову чомусь лаються, мабуть, щось не поділили.

– Це я знайшов! - кричить один малюк.

– Ні, я! - кричить другий.

Об'єднати вміст