Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Лілія Гудзь
Лілія Гудзь
Лілія Гудзь — дитяча письменниця, казкарка, журналістка, кандидатка філологічних наук, членкиня Національної спілки письменників України, лауреатка Всеукраїнської літературної премії «Перша ластівка» від НСПУ та ГО «Творча еліта України».
Народилася 4 грудня 1985 року в с. Добра на Черкащині. Середню освіту здобула в с. Секретарка на Миколаївщині. Вища освіта – Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Літературна творчість». Кандидатський ступінь захистила в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
Близько 15 років працювала у сфері дитячої періодики: була випусковою редакторкою всеукраїнської дитячої газети «Казковий вечір», головною редакторкою журналу «Золоте левеня», відповідальною редакторкою журналу «Пізнайко для дошкільнят».
Казки письменниці давно полюбилися маленьким читачам і публікувалися у багатьох Всеукраїнських виданнях: «Малюк Котя», «Золоте левеня», «Вечірня казка», «Колобочок», «Джміль», «Пізнайко», «Малятко», «Крилаті».
Як мишенята борщ варили
Сьогодні Хрусь і Шумка залишилися вдома самі. Літо наближалося до кінця, тож у дорослих мишок була сила-силенна роботи. Вони збирали останній урожай з полів і садів, старанно наповнювали комірчини, щоб їжі вистачило на всю довгу зиму.
Малі мишенята любили прокидати під солодкий запах маминого сніданку. Це так приємно, коли ще під ковдрою ховається сон, а дрібненького носика вже лоскочуть млинчики і какао, або гречані канапочки з липовим чаєм.
Цього ранку Хрусь, як не чекав, та ні млинчики, ні какао, ні канапочки з маслом під ковдру не зазирнули.
Мрія росинки Русі
Рано-ранесенько, коли світ іще дрімає в прохолодній тиші, першими прокидаються дрібненькі росинки. До сходу сонця вони вмивають личка кожній квіточці, купають усяку травинку і напувають із мініатюрних кухликів пташок і комашок.
У тюльпановій чашечці мешкала з подружками невгамовна росинка на ім’я Руся. Понад усе на світі крихітка любила танцювати. Від ранку до вечора, миючи квіткові чашечки, вона спостерігала за бабками та метеликами, за бджілками та кониками і переймала кожний рух, кожне па, щоразу вигадуючи новий танок.
– Дорогенька, та тобі потрібно до Снігової Школи Танцю! – спостерігаючи за краплинкою, мовила якось бджілонька Кася. – Ти кружляєш, немов сніжинка!
Подарунок на Миколая
Неподалік темного густого лісу в затишній нірці мешкали Мама Мишка, Тато Миш і їхні двоє мишенят – Хрусь і Шумка. Надходив Новий рік, і малі бешкетники з нетерпінням чекали на смачні подарунки. А ще вони понад усе мріяли побачити святого Миколая і подякувати старенькому за минулорічні іграшки та смаколики. Увечері мишенята, як завше, випили теплого молока, цьомнули неньку в щічки й подріботіли у свої крихітні ліжечка. Шумка невдовзі солодко засопіла, а допитливий Хрусь ніяк не міг заснути. Він прислухався до кожного шереху і нюшив святкові аромати. Мишеня із заплющеними очима могло знайти святковий тортик або улюблене безе, або ж запашну печеню чи шматочки сала та сиру. Хрусь спробував затулити носика лапкою, але настирливі аромати пробиралися під ковдру і солодко лоскотали дрібнесеньку кирпочку. Зрештою Хрусь підвівся з ліжечка. Він вибрався на підвіконня і заворожено рахував сніжинки, які кружляли й танцювали у святковому таночку. Аж раптом – що це?! Неподалік свого будиночка Хрусь побачив великі глибокі сліди.
Калинове Серденько
Колись давно всі птахи світу мешкали в райському саду. Веселим щебетанням вони славили Бога, красою і добром наповнювали небо. І ось одного дня вирішив Господь відправити птахів на землю, аби навчили вони людей молитися, славити життя й радіти кожному світанку.
Покликав Небесний Отець пернатих і запитав, про які таланти кожен мріє, який дарунок хоче понести до людей.
– Мрію жити там, де завжди сонячно і тепло, – застрибав на гілочці барвистий папуга. – Де багато солодких фруктів, де білі піски і прозорі води! Подаруй мені, Боже, шматочок раю на землі!
