Я, чернігівчанка, Лілія Кузьменко. Чорний та білий колір, мінімалізм… Це – далеко не повний гербарій мого імені. Нині мені – 17 років, я – випускниця Чернігівської загальноосвітньої школи № 20. Маю виключно активне дозвілля, що дозволяє залишатися у центрі подій будь-де та в будь-який час. Народжена з любов’ю до літератури, просто обожнюю нашу таку чарівну українську мову!
* * *
Знаєте, що таке радість?
Це короткочасно зумовлений ефір,
що випаровується з життя за одну мить,
котру ми так звикли називати щастям.
Це – все безглузда, наївна мораль забобонів,
пласкі слова, покликані рухати світом,
найгострішим болем та найбільшим стражданням.
Вже завтра на українських ранах виростуть курені
для нових, всесвітніх нахаб…А знаєте, що таке мрія?
Мрія для тої, кому всередині болить?!
Це – платівка високої чутливості.
Чим більше буде складних кадрів,
тим більш вражаючим буде кіно про Україну,
яке скерує золочений монокль моїх мрій
до тихої води, що, кажуть, береги рве…
Береги Української Незалежності.