Жінка-УКРАЇНКА

(медсестричці з Майдану Олесі Жуковській присвячується)

Надія й гордість мами й тата.
Весела. Гарна. Запальна.
Давала Клятву Гіппократа
У своїм коледжі  вона.

А незабаром на Майдані,
В собі здолавши біль і страх,
Вона вже лікувала рани
І вбитих несла на руках.

Така проста, наївна й чиста,
Боролась, скільки мала сил,
Але - до снайпера-садиста
Вона попала на приціл...

І чітко, як на тренуванні,
Припав він до свого ствола -
І куля - вперше і востаннє
Дівочу шию обпекла.

Вона шепнула: "Я вмираю."
І вже була безсила плоть...
Але, - на цім шляху до Раю,
Зустрівся з нею сам Господь.

Душа завмерла, як билина,
Почувши Голос Неземний:
"Не поспішай сюди, дитино,
Цей час не твій, цей час не твій...

Заради  Клятви Гіппократа,
Яку давала людям ти,
Живи - щаслива і багата…"
І вдарив Промінь з висоти.

Анатолій Матвійчук