Олександра Малаш

Олександра Малаш — біографія

Олександра Василівна Малаш (Саня Малаш) – бардеса, редакторка, науковиця, перекладачка, авторка оповідань, казок, повістей. Мешкає на батьківщині Г. А. Чупринки — в селі Гоголів Київської області. Дебютувала з поетичними творами у студентському збірнику «Свій-танок» (2004). Лауреат Мистецького молодіжного фестивалю імені І. Коваленка в місті Боярка на Київщині (авторська пісня «Відпусти мене, осінь»), поклала на музику поезії І. Коваленка «Не шкода, що помру…», Г. Чупринки «Рідний край», Л. Костенко «Мій перший вірш написаний в окопі» та інші.

Читати далі

Поезія Олександри Малаш («У битві за життя»)

* * *

Так хочеться часом натомлені очі заплющити –
І враз опинитися десь на безлюдному острові,
Де змиють дощі мою втому потоками гострими,
Де трави шовкові дадуть мені соку цілющого,

Де місяць і зорі мені колискову співатимуть,
Деревам розлогим пославши небачені промені,
Де навіть ранкова роса подарує тепло мені,
До ран мого серця прилігши стерильною ватою,

Щоб бруд і облуда мені до тих ран не потрапили,
Щоб крові життя ані краплі назовні не витекло…
Так хочеться – ні, не втекти! – повернутись до витоків,
Допоки надія і віра ще стеляться мапою,

Допоки ще можна лише ненадовго заплющити
Натомлені очі, що в землю стабільно дивилися…
Допоки трава на безлюдному острові хилиться,
Щоб душу мою напоїти росою цілющою!

Читати далі

Поезія Олександри Малаш («Мене ж ніхто вночі не фарбував…»)

* * *

Безмежно,
Беззастережно,
Не контролюючи помислів,
Кохаю
І прагну
До краю
Лишатися в цій невагомості.

Згоріти,
Землю зігріти,
Феніксом вирости з попелу.
Натомість –
Яка невагомість?
Сама себе
Тихо закопую.

По пояс.
Я непокоюсь
Від перспективи спокою.
По груди…
Вертається грудень
Неспішними сизими кроками.

А далі –
Спроби невдалі.
І снігу – багато-багато…
Я – в комі.
Де всі невагомі.
Де більше.
Не треба.
Кохати.