Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Осос Іванна
«Маки червоні» від Іванни Осос
Листопад 10, 2014 - 23:33 — perohanych
Чергова поетична збiрка Iванни Осос «МАКИ ЧЕРВОНI» - це книга-реквiєм Небеснiй Сотнi, чи хронологія Революцii Гiдностi, новий творчий здобуток автора, поданий на читацький загал. Це поезiя, що не дозволить забути тих, хто так невчасно вiдiйшов у вiчнiсть, зiгрiватиме душi, пiдiйматиме нацiальний дух, додасть сили й вiри в неминучу перемогу над злом.
Слава Українi! Слава iї Героям!
Для довідки: Iванна Павлівна Осос народилася в Ніч на Івана-Купала – 7 липня 1965 року на Львівщині, в сім’ї православного священника. За фахом лікар – кардіореаніматолог, кандидат медичних наук з кардіології.
Не вечір ще...
Не вечiр ще… ба, й не полудень…
Бо ще насправдi не почала жить…
Позаду нелегке сумне минуле,
Але душа старiти не спiшить.Яка тут осiнь, як весни не чула,
А лiто промайнуло не в менi…
Так, наче, на землi й не була –
Чужi немов отi прожитi днi…Не приховає сивину любисток,
Дурман п’янкий у серцi не знайти,
Хоч в далинi ще квiтнуть терни –
Менi крiзь них стежину не знайти…Мабуть чогось наплутала природа,
Що Цвiтом Папоротi я не ожила,
А жiнкою в життя спустилась
Та так шляху свого й не вiднайшла…
Маки червоні
Червоні маки знову на весні,
Буяють цвітом на моїй землі…
Чомусь, як і в далекі дні –
В них багряніє кров синів…Невже судилось нашій Україні
Навіки вбратись в маків цвіт?
Бо виявився «брат» вампіром
Що їй бажає вкоротити вік...Невже це маки наробили лиха,
Що розстелились в килими?
Та ні, - це «чобіт» окупанта
Не вгамувався ще з зими…Не серед поля болем й жаром,
Не цвітом маків води пролились –
Це ворог біситься новим пожаром
Й захланні очі кров’ю налились…
Чистий Четвер
Розквітають травинки, дерева чи кущ,
Весна землю мою заквітчала –
Четвер Чистий іде для просвітлення душ,
Пасха шанс для очищення дала.Оновімось сьогодні, омившись добром,
Пасху з печі поставмо на стіл,
До Небес підіймімо пісні молитов,
Щоб кровавих не було і снів.Нехай смерть йде подалі кудись у світи,
Там де біситься нечисть танком
А Господь Воскресає для нас назавжди
Миру вкривши мою Україну вінком.Навіть ворон сьогодні, іще до зорі,
Вмив у водах свою дітвору
То ж чому «брат» нав’язує плани війни –
Не вгамує захланність лиху?
Кроваве Благовіщення в Криму…
Кров знову наша пролилась –
Це «брат» пішов на брата…
Чим завинив же він йому?
Тим що душа не ката…Тому, що він любив народ
І дбав про Україну,
Тим що хотів добра сім’ї
І щастя для родини.В церквах звучали молитви
Бо Свято наступало,
Та сатанинське кодло знов
В крові омило жало…Це Благовіщення в крові
Окроплене підступно
Та знову плаче дітвора,
Осиротіла згубно…Не повернути батька їм,
Що забере могила,
А Україні не вернуть
Й цього Героя-сина.
Іванна Осос: Свята Великодні
Благовіщення
Благовіщення – Свято весняне
Оновитися всім нам пора,
Тільки знову сусід невгамовний
Пакт підписує з силами Зла.Знову чобіт ступає на землю,
Що у крові іще та в сльозах,
Серце й душу з моєї Вкраїни
Намагається вирвати «брат».На кордонах неспокій панує,
Бо біснується чорта кубло,
Не дає милуватися Святом –
Лиш своє всім нав’язує зло.Та хіба християнам так личить,
Щоб прикрившись знаменом Христа,
На чужі зазіхати Святині
І знущатись над Божим ім’ям?
«Ти наснився мені дорослим…»
(Пам’яті синочка Степана,
котрому сьогодні 24.03.
повинно було б виповнитися 17 років)
Ти наснився мені дорослим,
Мій синочку блакитноокий,
Ніби й далі живу тобою,
Хоч ти в Бога 17 років.Не гойдала твою колиску –
Колихали тебе Ангели.
Колисанок я не складала,
Бо не виникла ця потреба.Брат твій виріс,чомусь, без тебе –
Не судилось вам бути разом
Та в житті він мені підтримка
Ніби це два сини відразу.Вишиванку твою, напевно,
Ткали хмари в високім небі
Синьо-жовті вплітали нитки
Біль й журба, що в моєму серці..
Сини небес…
Йому було сімнадцять літ.
Моєму було б стільки ж…
Смерть сина, мабуть, це мій гріх,
А цей помер за інших…Не плач, матусю, не журись
Сини ж бо наші в Бога –
Чомусь не милим був їм світ,
Й не довгою дорога…Ми марим, мрієм про синів,
Про долю їх й майбутнє,
Але видніше Небесам
Були чому присутні…Один потрібен немовлям
Для Господа оселі,
Інший пройшов своїм життям,
Не довгим та веселим…Для мами сина хоронить,
Якого б не був віку –
Це те, що часточку себе
Відрізати від світу…
Не батьків син
Присвячується Герою НЕБЕСНОЇ СОТНІ – 83-річному Івану Наконечному,
син якого не приїхав із Росії на поховання.
У батька народився син…
О, скільки радості і щастя
Для нього б неба прихилив,
Щоб захистити від нещастя…Нелегко йшов своїм життям –
Воєнні дії … й дні в казармах,
Та душу й серце він вкладав –
Життя щоб сина не було безбарвним.Він був Героєм за життя –
Пройшов війну та інші скрути
І знов за правду він стояв,
Коли настали нові «Крути».На барикади, як юнак
Спішив щовечора й щоранку -
Він Україну-неньку захищав
Й захисником був до останку.
«Падає небо»
Присвячено Герою НЕБЕСНОЇ СОТНІ - Устиму Голоднюку. Він просив кричати: „Небо падає“, аби не налякати людей навколо, але дати зрозуміти, що ми у небезпеці!
Не лякатиму наших, не треба…
Я казатиму - «ПАДАЄ НЕБО…»
Коли бачу, що йде небезпека –
Так просив він гукати з далека…Небо падало знову і знову -
Окровавивши сотні Героїв,
Забирало у Всесвіту лоно -
Не спасли навіть диму заслони…Барикади безмовно стогнали,
Криком болю наповнися Київ,
Як на ношах Герої лежали
Й синьо-жовті їх стяги накрили…
Напевно скоро прилетять лелеки...
Напевно скоро прилетять лелеки –
У снах вже чую їх журливий клич…
Та в наше небо вже спрямовані ракети –
Бажає крові невгамовний «сич».Великий Піст готує нас до Пасхи –
Прийшла пора смиренних молитов,
Та знову брязкотять військові каски
І окупанти топчуть землю знов.Пора весняне Свято зустрічати –
Малює сонечко і квіти дітвора,
Та проводжає сина мати у солдати,
Бо може завтра розпочатися війна…Землі б уже вквітчатися барвінком,
А водам Криму обійматися з Дніпром
Та ультиматуми лунають всюди,
Бо не прийшли «брати з добром.
"Не лізьте в дім чужий з своїм законом..."
Не лізьте в дім чужий з своїм законом,
З своїм уставом, з правилом своїм.
Ми в Україні, у своєму домі –
І не чекаємо порад для нових змін.Ви спробуйте зайти у дім до брата
Чи до сестри, що найрідніша вам рідня.
Порадьте, де поставити їм квіти,
Чи як повинна жити ця сім’я…Яка реакція чекатиме насправді
Від господині, чи господаря її ?
Мабуть, пошлють вас чемно та подалі,
Щоб не псували звичний лад сім’ї.Отож і ми - чужа сім’я хоч близька.
У нас свій дім, бажання, мрії стиль…
Ми хочемо й самі прибрати в домі
А вас втручатись хто сюди просив?
