Осос Іванна

«Маки червоні» від Іванни Осос

Чергова поетична збiрка Iванни Осос «МАКИ ЧЕРВОНI» - це книга-реквiєм Небеснiй Сотнi, чи хронологія Революцii Гiдностi, новий творчий здобуток автора, поданий на читацький загал. Це поезiя, що не дозволить забути тих, хто так невчасно вiдiйшов у вiчнiсть, зiгрiватиме душi, пiдiйматиме нацiальний дух, додасть сили й вiри в неминучу перемогу над злом.
Слава Українi! Слава iї Героям!

Для довідки: Iванна Павлівна Осос народилася в Ніч на Івана-Купала – 7 липня 1965 року на Львівщині, в сім’ї православного священника. За фахом лікар – кардіореаніматолог, кандидат медичних наук з кардіології.

Не вечір ще...

Не вечiр ще… ба, й не полудень…
Бо ще насправдi не почала жить…
Позаду нелегке сумне минуле,
Але душа старiти не спiшить.

Яка тут осiнь, як весни не чула,
А  лiто промайнуло не в менi…
Так, наче, на землi й не була –
Чужi немов отi прожитi днi…

Не приховає  сивину любисток,
Дурман п’янкий у серцi не знайти,
Хоч в далинi ще квiтнуть терни –
Менi крiзь них стежину не знайти…

Мабуть чогось наплутала природа,
Що Цвiтом Папоротi я не ожила,
А жiнкою в життя спустилась
 Та так шляху свого й не вiднайшла…

Маки червоні

Червоні маки знову на весні,
Буяють цвітом на моїй землі…
Чомусь, як і в далекі дні –
В них багряніє кров синів…

Невже судилось нашій Україні
Навіки вбратись в маків цвіт?
Бо виявився «брат» вампіром
Що їй бажає вкоротити вік...

Невже це маки наробили лиха,
Що розстелились в килими?
Та ні, - це «чобіт» окупанта
Не вгамувався ще з зими…

Не серед поля болем й жаром, 
Не цвітом маків води пролились –
Це ворог біситься новим пожаром
Й захланні очі кров’ю налились…

Чистий Четвер

Розквітають травинки, дерева чи кущ,
Весна землю мою заквітчала –
Четвер Чистий іде для просвітлення душ,
Пасха шанс для очищення дала.

Оновімось сьогодні, омившись добром,
Пасху з печі поставмо на стіл,
До Небес підіймімо пісні молитов,
Щоб кровавих не було і снів.

Нехай смерть йде подалі кудись у світи,
Там де біситься нечисть танком
А Господь Воскресає для нас назавжди
Миру вкривши мою Україну вінком.

Навіть ворон сьогодні, іще до зорі,
Вмив у водах свою дітвору
То ж чому «брат» нав’язує плани війни –
Не вгамує захланність лиху?

Кроваве Благовіщення в Криму…

Кров знову наша пролилась –
Це «брат» пішов на брата…
Чим завинив же він йому?
Тим що душа не ката…

Тому, що він любив народ
І дбав про Україну,
Тим що хотів добра сім’ї
І щастя для родини.

В церквах звучали молитви
Бо Свято наступало, 
Та сатанинське кодло знов
В крові омило жало…

Це Благовіщення  в крові
Окроплене підступно
Та знову плаче дітвора,
Осиротіла згубно…

Не повернути батька їм,
Що забере могила,
А Україні не вернуть
Й цього Героя-сина.

Іванна Осос: Свята Великодні

Благовіщення

Благовіщення – Свято весняне
Оновитися всім нам пора,
Тільки знову сусід невгамовний
Пакт підписує з силами Зла.

Знову чобіт ступає на землю,
Що у крові іще та в сльозах,
Серце й душу з моєї Вкраїни
Намагається вирвати «брат».

На кордонах неспокій панує,
Бо біснується чорта кубло,
Не дає милуватися Святом –
Лиш своє всім нав’язує зло.

Та хіба християнам так личить,
Щоб прикрившись знаменом Христа,
На чужі зазіхати  Святині
І знущатись над Божим ім’ям?

«Ти наснився мені дорослим…»

(Пам’яті синочка Степана,
котрому сьогодні 24.03.
повинно було б виповнитися 17 років)

Ти наснився мені дорослим,
Мій синочку блакитноокий,
Ніби й далі живу тобою,
Хоч ти в Бога 17 років.

Не гойдала твою колиску –
Колихали тебе Ангели.
Колисанок я не складала, 
Бо не виникла ця потреба.

Брат твій виріс,чомусь, без тебе –
Не судилось вам бути разом
Та в житті він мені підтримка
Ніби це два сини відразу.

Вишиванку твою, напевно,
Ткали хмари в високім небі
Синьо-жовті вплітали нитки
Біль й журба, що в моєму серці..

Сини небес…

Йому було сімнадцять літ.
Моєму було б стільки ж…
Смерть сина, мабуть, це мій гріх,
А цей помер за інших…

Не плач, матусю, не журись
Сини ж бо наші в Бога –
Чомусь не милим був їм світ,
Й не довгою дорога…

Ми марим, мрієм про синів,
Про долю їх й майбутнє,
Але видніше Небесам
Були чому присутні…

Один потрібен немовлям
Для Господа оселі,
Інший пройшов своїм життям,
Не довгим та веселим…

Для мами сина хоронить,
Якого б не був віку –
Це те, що часточку себе
Відрізати від світу…

Не батьків син

Присвячується Герою НЕБЕСНОЇ СОТНІ – 83-річному Івану Наконечному,
син якого не приїхав із Росії на поховання.

У батька народився син…
О, скільки радості і щастя
Для нього б неба прихилив, 
Щоб захистити від нещастя…

Нелегко йшов своїм життям  –
Воєнні дії … й дні в казармах,
Та душу й серце він вкладав –
Життя щоб сина не було безбарвним.

Він був Героєм за життя –
Пройшов війну та інші скрути
І знов за правду він стояв,
Коли настали нові «Крути».

На барикади, як юнак
Спішив  щовечора й щоранку -
Він Україну-неньку захищав
Й захисником був до останку.

«Падає небо»

Присвячено Герою НЕБЕСНОЇ СОТНІ - Устиму Голоднюку. Він просив кричати: „Небо падає“, аби не налякати людей навколо, але дати зрозуміти, що ми у небезпеці!

Не лякатиму наших, не треба…
Я казатиму - «ПАДАЄ НЕБО…»
Коли бачу, що йде небезпека –
Так просив він гукати з далека…

Небо падало знову і знову -
Окровавивши сотні Героїв,
Забирало у Всесвіту лоно -
Не спасли навіть диму заслони…

Барикади безмовно стогнали,
Криком болю наповнися Київ,
Як на ношах Герої лежали
Й синьо-жовті їх стяги накрили…

Напевно скоро прилетять лелеки...

Напевно скоро прилетять лелеки –
У снах вже чую їх журливий клич…
Та в наше небо вже спрямовані ракети –
Бажає крові невгамовний «сич».

Великий Піст готує нас до Пасхи –
Прийшла пора смиренних молитов,
Та знову брязкотять військові каски
І окупанти топчуть землю знов.

Пора весняне Свято зустрічати –
Малює сонечко і квіти дітвора,
Та проводжає сина мати у солдати,
Бо може завтра розпочатися війна…

Землі б уже вквітчатися барвінком,
А водам Криму обійматися з Дніпром
Та ультиматуми лунають всюди,
Бо не прийшли «брати з добром.

"Не лізьте в дім чужий з своїм законом..."

Не лізьте в дім чужий з своїм законом,
З своїм уставом, з правилом своїм.
Ми в Україні, у своєму домі –
І не чекаємо порад  для  нових змін.

Ви спробуйте зайти у дім до брата
Чи до сестри, що найрідніша вам рідня.
Порадьте, де поставити їм квіти,
Чи як повинна жити ця сім’я…

Яка реакція чекатиме насправді
Від  господині, чи господаря її ?
Мабуть, пошлють вас чемно та подалі,
Щоб не псували звичний лад  сім’ї.

Отож і ми  - чужа сім’я хоч близька. 
У нас свій дім, бажання, мрії  стиль…
Ми хочемо й самі прибрати в домі
А вас втручатись хто сюди просив?

Об'єднати вміст