«Золотий кларнет» ‑ друга цьогорічна літературна премія Ігоря Астапенка, яку він отримав 28 березня 2016 за книжку «Щільник» (видавничий дім Дмитра Бураго. Київ – 2015). Перерва між перемогами ‑ два дні. Першою була «Гранослов». Під час церемонії дипломант «Гранослову» за перше місце у номінації «Поезія» Ігор Астапенко випромінював невимовну радість. Принаймні це помітно з фото сесії. А ось наступна поетична перемога заскочила Ігоря. Він був емоційно стриманий і зізнався, що вона стала для нього несподіванкою. Коли «батько» «Золотого кларнету» Вано Крюгер вручав Ігорю Астапенку нагороду: символ золотого кларнету – круглу медаль, яку прикріпив Ігорю на піджак, і пухкий конверт від Національної спілки письменників України, ‑ радості поет Астапенко не виказав. Чому, запитала, бо сиділа поряд з ним у ресторації з франц узькою кухнею. Він сказав, що слва його почала лякати. Друга нагорода стала сигналом, що з його поетичним натхненням щось коїться. «Три місяці вже нічого не пишу», ‑ зізнався. – «Тому випробування славою почалося».