«Куплети Сідалковського» — головного героя романів Олега Чорногуза «Аристократ з Вапнярки» та «Претенденти на папаху», які видавалися мільйонними тиражами і стали українськими бестселерами.
Слова написав колишній друг Олега Чорногуза і колега по журналу "Перець" Владислав Бойко, нині покійний.
Пісня схожа на опереткову арію або на розважальний український шансон - жанр, який син Олега Чорногуза, Ярослав, розвиває спільно з Віктором Охріменком.
Заспів до Відродженого «Перця» — Веселої Держави Сміху
Почнімо з того, що Світ ніколи не вмирав. Від сміху. І ніколи не старів. Також від сміху. Кажуть, нема старих анекдотів, а є старі люди, котрі люблять їх розповідати... Отже, сміх вічно молодий... А ще — Безсмертний!.. Як і наша славна Україна! ... Як розповідають легенди, молодий Джузеппе Гарібальді, будучи ще моряком, дістався якось берегів... Одеси. У цьому південному місті він зустрів чимало вічно веселих і усміхнених людей. Різних національностей, різних віросповідувань, різних традицій і, природно, різних звичаїв та уподобань. Але найдивовижніше — що, власне, найбільше і вразило майбутнього революціонера, — це те — що геть усі щиро кепкували один над одним, як потім так само щиро та приязно посміхалися один одному, і від того тільки ще дружніше та згуртованіше жили під мирним небом цього чудодійного поліса доброзичливості... Джузеппе Гарібальді відтоді, кажуть, узяв собі «одеську усмішку» — як один із найефективніших засобів мирного спілкування між людьми — за надійну зброю. Тоді, в Одесі, він відкрив для себе одну із непереборних істин: щоб наміцно об'єднати Північ і Південь своєї рідної Італії — як у нас, скажімо, сьогодні в Україні Захід та Схід, — треба усміхатися. Усміхатися щиро! Усміхатись добром один одному і любити одне одного... Тільки перед усмішкою і любов'ю капітулюють гнів і ненависть. Сміх і любов — знезброюють... А ще Сміх перетворює клятого ворога — на ганебне посміховисько... Італія перемогла. Оскільки там перемогла ідея Гарібальді.