У четвер, 1 червня 2018 року, біля погруддя І.Франка у Києві відбулося нагородження переможців Всеукраїнського учнівського літературно-мистецького конкурсу «Стежками Каменяра».
У цьогорічному конкурсі взяли участь 1811 школярів з усіх регіонів України. Журі конкурсу оцінювало роботи у чотирьох номінаціях - «Проза», «Поезія», «Драматургія», «Найкраща ілюстрація до творів Івана Франка» - у двох вікових категорія: 6-11 років та 12-16 років відповідно. Організатори конкурсу відзначили не тільки високий художній рівень робіт, але й особливу позитивну енергетику дитячих творінь.
Журі Всеукраїнського учнівського літературно-мистецького конкурсу «Стежками Каменяра», заснованого Міжнародним фондом Івана Франка, Міністерством освіти і науки України та ГО «Львівське товариство» у м. Києві, визначило переможців 2018 року.
У цьогорічному конкурсі взяли участь 1811 школярів з усіх регіонів України. Журі конкурсу оцінювало роботи у чотирьох номінаціях — «Проза», «Поезія», «Драматургія», «Найкраща ілюстрація до творів Івана Франка» — у двох вікових категорія: 6-11 років та 12-16 років відповідно.
В учнівських роботах журі оцінювало художньо-мистецьку цінність, патріотизм, соціальну значущість робіт.
До 160 - річчя від дня народження ІВАНА ФРАНКА
Напитись мудрості з франкової криниці
(замальовки - спогади про два заборонених твори поета)
Коли наближаються ювілеї або «круглі» дати визначних особистостей, щоразу прагну наблизитись до цих імен, гостріше відчути й зрозуміти, яке вони займають місце у моєму житті. Так і з нагоди Великих роковин І. Я. Франка – 160 - річчя від дня народження – намагаюся «пірнути» до дна океану його поезій й винести звідти «дивнії перли», з’єднавшись з одкровенням творчості поета. З глибин пам’яті дістаю «клаптики споминів» (за словами М. Рильського) і кількома штрихами кладу їх на образ Великого Каменяра – багатогранний, непізнаний до кінця, з мудрим пильним поглядом і ніби запитанням в очах: «А що ти зробив для України?». Портрет Генія, який пишеться вже 160 років, але, мабуть ніколи не буде завершеним…
Стоїш…Мовчиш..А полумя погасло
Не зупиняйся, чуєш, Іване? Не зупиняйся! Поки ще жевріє грань під твоїми ногами, не зупиняйся. Навчи нас, нікчемних учнів твоїх, не впасти духом, а зігнувшись – знову взяти в руки давно закинуті молоти.
Ті молоти давно вкрила ерозія, бо вони лежать з тих пір, коли ти закликав повстати і боротись, коли повстали, боролись і загинули за волю та єдність внуків-правнуків своїх. Але вороги не сплять і глузливо скоряють нас. А ми мовчимо…ми шукаєм ідолів і пророків.
Високо ти стоїш. Понурі голови проходять повз і не помічають твого погляду – уже скамянілого, мудрого, певно трохи байдужо-розчарованого.