Вірші молодого прикарпатця Любомира Винника – то направду політ. Політ над несправедливостями світу, які не може не помітити людина, котра уважна до життя і його законів, політ над вершинами і пропастями, тривалий такий політ, який має пташину долю: мусить довіряти своїм крилам, і час від часу приземлятися і набиратися сил. Любов і розчарування, мрії і роздуми – у текстах Любомира Винника цього не треба шукати спеціально, воно і так помітне неозброєним оком.