Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Людмила Яцура
Людмила Яцура — біографія
Яцура Людмила Олександрівна народилася 16 січня 1959 року в селищі Межова Межівського району Дніпропетровської області.
Батько — художник, мати — вчитель.
Закінчила Дніпропетровське базове медичне училище в 1978 році. Працювала в Межівській центральній лікарні медсестрою, лаборантом. В 1985 році закінчила Дніпропетровський державний університет за спеціальністю біолог, викладач біології, хімії. Працювала в Межівській середній школі №1 та в Межівському аграрному ліцеї вчителем, заcтупником директора з виховної роботи. Має звання — «Вчитель-методист».
Поезією захоплюється з дитинства.
Людмила Яцура: Слово про Україну
Моя чорнобривцево-любисткова земле, рушникова доле моя, уквітчана діамантами-росами, вмита срібними нитками дощів, зігріта ласкою ніжного сонечка! Ти даруєш мені рожеві світанки і веселкові мости, які вселяють у душу світлу соняшниково-медову радість і дарують пшеничне добро, ти даруєш споришеві стежки і ромашкові дороги чебрецево-волошкового літа і м’ятно-яблуневої осені, а ще оту непідробну гордість за те, що я тут народилася і живу. Я вдячна тобі, рідна моя, земле! Цей степовий вітер, в хвилях якого я купаюсь, приносить наспіви і глибокі роздуми про життя нашого славного козацького краю, а вишневий цвіт розказує про найбагатший твій скарб, про долі людські, калинові віти та маки червоні дарують пам’ять роду нашого, мови нашої барвистої, солов’їної! Україно моя!
Людмила Яцура: Два кредо
Два кредо у житті я маю:
Коли свічу я іншим, то сама згораю.
Ця мудра істина стара,
І клятву Гіпократа я колись дала.
А ще, що «треба жити кожним днем,
І не чекать омріяної дати,
Горіть сьогоднішнім вогнем,
Бо «потім» може й не настати».
Вірші Людмили Яцури
В МЕНЕ Є СТОРОНА ОДНА
В мене є сторона одна,
Рушникова, дощами вмита.
Її чиста душа співа,
І назустріч вітрам відкрита.А вона із пшеничних полів,
Із блакиті ще чистого неба,
І лелечу долю-сім’ю,
Із любові, створити їй треба.Вона дихає лісу грудьми,
Київ-місто – її добре серце,
Гори в задумі, як діди,
Море чайкою відгукнеться.Ще Дніпра в ній широкий путь,
І Донбасу обличчя суворе,
Бджоли з соняхів мед несуть,
Ще красиве природи в ній лоно.Ось такій, як легенді-пісні,
З відголосками битв та боїв,
Як весняній дівчині-вишні
Дам вінок із найкращих слів.
Галушки
Рецепт від Людмили Яцури
Скільки себе пам’ятаю, коли ми приїжджали до бабусі в село, то головною стравою були ГАЛУШКИ. Мабуть цей рецепт дістався їм хтозна з яких часів нашого козацького краю.
