Цьогорічні знаменні й пам’ятні дати багатьох світочів української культури, на жаль, наша держава і громадськість не удостоїли своєю увагою. Серед них опинився обділений всенародною славою й пам’яттю, надзвичайно талановитий фольклорист, етнограф, музикант, літератор, громадський діяч, Опанас Васильович Маркович (1822–1867). 

Він народився 8 лютого 1822 р. в селі Кулажинцях Пирятинського повіту Полтавської губернії (тепер Гребінківський район Полтавської області), був шостим сином начальника канцелярії військового міністра Василя Марковича, який походив з давнього козацько - старшинського роду Марковичів. Мати Опанаса, Олена Леонтіївна Керстен, добре грала на фортеп’яно, була прихильною до народної творчості і заохочувала сина записувати пісні від сільських дітей - однолітків. Його батько, типовий український дідич (поміщик), був власником маєтку, при якому тримав хор та оркестр з кріпаків. «Гість у хату – Бог у хату» говорив щедрий і веселий пан, любитель народної пісні та музики, який часто влаштовував бенкети. За борги було продано усе майно Марковичів, а на кошти, що залишилися, син навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету св. Володимира (1843–1847).

Ірина Даниленко. Біблійні жанри і концепти в поезії Тараса Шевченка.– К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2017. – 144 с.

Авторка аналізує молитовний триптих Тараса Шевченка «Молитва», «Царів, кровавих шинкарів», «Злоначинающих спини»; вірші «Тим неситим очам», «Світе ясний! Світе тихий!», а також цикл «Давидові псалми», «Подражаніє 11 псалму», «Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19», «Осія. Глава XIV. Подражаніє», поему-цикл «Царі».

З окремими статтями, що стали підрозділами цієї книги, знайомилася і раніше. Але в монографічній цілості концепти долі, волі, правди та слави, а також жанри молитви і псалма постають опукліше і повніше.

Цікаво і досить переконливо розмежовано переспів (як ближчий до вихідного тексту, його форми, синтаксису та лексики) та наслідування-«подражанія» (твори за мотивами тексту-джерела зі збереженням жанрової моделі) – С. 62. Але, виглядає так, що авторка використовує термін парафраз як синонім переспіву. Ці поняття досить близькі, але для перефразу, за Олександром Квятковським,  характерний сатиричний зміст (Поэтический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1966. – 376 с. – С. 209).

Є моменти, на яких хочеться спинитися детальніше:

Слова та відеоряд - Світлана-Майя Залізняк, музика та виконання - Геннадій Володько.

Більше відео: https://www.youtube.com/channel/UCWiXY8C9LW9QP4NCMI-duiQ

29 вересня 2017 • 16:00 • Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» • Київ, Броварський проспект

Співорганізатори проекту – Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» та Київське міське товариство греків ім. К. Іпсіланті.

Виставка розповідає про долі київських греків, розстріляних у результаті проведення так званої «грецької операції» – масових репресії проти представників грецької спільноти в усіх республіках СРСР. «Грецька операція» була запроваджена директивою наркома внутрішніх справ СРСР М. Єжова № 50215 від 11 грудня 1937 року. Опосередкованою причиною репресування греків стало встановлення в Греції монархічного ладу, який сприймався в СРСР як ворожий.

 Сб, 30 вересня • місто Богуслав — місток Кохання — урочище «Яма» — Майстерня ткацтва — урочище «Калиновий кущ» — місце сили гора Тотоха — 600-літній дуб.

Якщо ви втомилися від шуму великого міста, значить, прийшов час складати валізу – ініціативна група «Драйвовий Равлик» та творча агенція «Бюро Дівочих Мрій» запрошують вас у неймовірну подорож! Таємничі місця сили, неймовірні любовні історії та маленькі драми, легенди та історичні сказання, мальовничі краєвиди, від яких просто захоплює подих – пагорби, скелі, урвища, ріки-потоки, цілющі джерела допоможуть вам позбутися негативу й натомість наповнитися енергією природи! Ця мандрівка для тих, хто цінує хвилини усамітнення, моменти глибоких медитацій, переосмислення та спілкування з Природою.

Більше див.:  http://www.karalevna.com.ua/…

Редакція порталу «Жінка-УКРАЇНКА» приєднується до вітань Любові Гонтарук, та бажає любові, достатку, натхнення та доброго здоров'я на многая літа!

Відомі українські письменники Тетяна і Сергій Дзюби стали лауреатами Міжнародної літературної премії імені Гомера в Греції. Журі розглянуло  їхні збірки поезій «Вибрані вірші» (м. Нью-Йорк, США; перекладачі – Богдан Бойчук і Люба Гавур) та «Остання кочівля любові» (м. Алмати, Казахстан; перекладач – Ауезхан Кодар), чотиритомник «Вірші 60-ма мовами світу» (м. Торонто, Канада), а також – ошатно видану в Канаді книжку віршів Тетяни Дзюби «Танок Саломеї», дуже гарно перекладену Євгенією Більченко (збірка вийшла в серії лауреатів премії імені Ернеста Хемінгуея в м. Торонто і вже отримала значний резонанс).

Коментуючи таку приємну подію, президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України Сергій Дзюба подякував усім перекладачам, які взяли участь у цьому міжнародному проекті, на високому професійному рівні виконали свою роботу. Дуже важливо, що саме зараз українські письменники здобувають усе більше визнання в світі! 

До речі, нещодавно вірші Тетяни і Сергія переклали: чеченською мовою – Тамара Сангарієва (раніше вона переклала Гімн України) та кхмерською – відомий громадський діяч Ук Дара Чан, родом із Камбоджі. Отож на сьогодні твори знаних поетів із Чернігова перекладені 63-ма мовами і надруковані в 40-ка країнах світу.

Презентація книги «Проценки Любомудрівські, рід козацький» видатного українського письменника, публіциста, головного редактора популярної газети «Отчий поріг» Чернігівського земляцтва у Києві, Шевченківського лауреата, нашого земляка Леоніда Горлача з великим успіхом відбулася в Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці імені В. Г. Короленка. Провела її, як засідання клубу «Краєзнавець», співробітник бібліотеки Вікторія Солонікова. Також до Чернігова приїхав один із героїв книжки – Олег Проценко, генерал-отаман українського козацтва. Взагалі, це – надзвичайно цікава розповідь про чотирьох братів Проценків – Олега, В’ячеслава, Тараса та Юрія.

Що ми знаємо про свій родовід? Звідки він почався? Які славні пращури ходили по українській землі, прикрашаючи її працею, а то й захищаючи від різних ворогів? На ці важливі питання дає відповідь художньо-документальне дослідження про шановані роди Проценків-Судденків, споконвічних козаків із Чернігівщини. Хоча, звісно, основна увага віддана життєпису братів Проценків, які досягли значних вершин у сучасному суспільному житті України. Їхня доля – безперечно, повчальна для інших, тому, на мій погляд, викличе зацікавлення широкого загалу українських читачів – різного віку, професій та уподобань. Необхідно віддати належне й Олегу Олександровичу Проценку за сумлінний підбір фактичних матеріалів та ілюстрацій.

На дворі – осінь, а в душі  – яскраві спогади про теплий вечір, ароматну каву, ліричну пісню і проникливу поезію.

 «Поезія з присмаком кави»… На такому заході в Національному музеї літератури багато з нас були вперше. Затишна зала, столи накриті білосніжними скатертинами, маленькі букетики квітів і… кава, справжня запашна кава. Її запах уже давав відчуття чогось незвичного, романтичного. І, насправді,  Вікторія продумала все до дрібниць: і оформлення  імпровізованої сцени відповідне, і сама була красуня і, звичайно, поезію підібрала чудову. І, як їй це властиво, розбила її на окремі тематичні розділи: «Мої джерела», «Що є поезія», «Музика в душі моїй звучить», «Любов – це революція»), кожен з яких супроводжувався відповідними музичними творами у виконанні її друзів. Все проходило невимушено, по-домашньому, тому й так не хотілось розходитись. Вечір видався вдалим як для Вікторії, так і для співробітників Музею. Адже саме вони започаткували таку форму  заходу, який має право на подальший розвиток і вдосконалення.

Ще один кардиган із повсті авторства Вікторії Галамаги