Жінка-УКРАЇНКА

Дзвінок у двері. Ще і ще. Хтось так нетерпляче вителенькував тим дзвінком, що Петрові аж затрусилися руки.

- Сонце моє, що робити? Це ж дружина, це вона так видзвонює, я знаю! – голос у Петра, як і  вигляд його переляканого писка, з кожним словом ставав все жалюгіднішим. А його сонце, його Галя якраз тільки розляглася - грайливою кішечкою - напівперек ліжка. Несміливий Петро навіть не встиг звільнити її пружне тіло від чорної шовкової білизни. Галя ще жила гарячою уявою, як палко вони будуть кохатися – аякже, за цю білизну вона віддала таку купу грошей, а все щоб приборкати свого боязкого Петрика. І от тільки стала добиратися до свого несміливого ведмедика, тільки почала визволяти його від усього зайвого... А на маєш – не встигли почати – і все вже так трагічно закінчується... От облом - так облом! І чим він думав, бовдур сопливий! Все треба організовувати самій, абсолютно все! Поки звабиш того хлопа – то легше вагон з макаронами розвантажити. Такий мужик пішов ніякий! І так йому ж нічого втрачати, і жінка у нього стерво, і мотузки з нього сукає – та поживи для себе хоч раз!

В парку стрілянини майже не чулося. Навіть вітер гучніше шепотів до листя буків, зваблюючи їх відірватися від рідного дерева та полетіти в далеку подорож. Темна ніч здавалася затишною, як шкіряне крісло. В цьому затишку примостилися двоє. У них була розмова.

– Вперше тут нікого, крім нас.

– І відключили світло.

– Кажуть, старий наживався на освітленні.

– Нові спекулюють на темряві.

– Ти не думаєш, що він вкрав у нас все світле і має бути покараний за це?

НАЗАРУНЮ!

Про це ми з тобою не раз говоримо. Іноді свідомо, а частіше принагідно, я передаю тобі  свої власні думки, відчування, переживання, а почасти, то і десь почуті, прочитані. Я мала щастя читати небесно значимі твори  Пушкіна і Толстого, Гюго і Антарової, Достоєвського і Шевченка. Вибач нам, синочку, що не привчили тебе до читання. Ті електронні монстри  подають тобі інформацію (достеменно, лише інформацію) наче вичавки із соковитих  яблук, замінивши твоєму поколінню аромат друкованого в книзі слова. Але повір, що ніякий комп’ютер, телевізор, телефон не в змозі замінити  потужну силу  читання.

Гуцульська містерія у двох частинах "Квітка папороті або квітка життя" манить карпатською енергетикою та старовинними легендами, які переплетені із реальним життям.

Нехай кожен із вас знайде своє місце й покликання, а також віднайде й не загубить Квітку Життя - для кожного Свою. Бо любові треба мати стільки, щоб прикрасити нею усе життя.

Демо-версія для тих, хто хоче ознайомитися із творчістю молодої письменниці Анни Шпилевської, а також причаститися енергетикою Карпат.

Цілком закономірно, що у день весілля щось десь буде не так, або не зовсім так, або, що взагалі цікаво і деколи дуже романтично - зовсім не так:-).

Схвильована наречена вбирає сукню. Це супроводжується фотосесією, чужа дівчина у джинсах і зі смішною асиметричною стрижкою клацає потужним фотоапаратом, ловить можливі і неможливі ракурси, наречена нервує і дратується, губить застібку до сережок, не потрапляє у коло кринолінів, зачіпляє ниточку на ніжних білих панчохах – і ось, трагедія готова! Нашвидкуруч шукається нова пара панчішок, запасні застібки або й зовсім інші, нові сережки...