Шевченко Тарас

Творча зустріч у стрийській гімназії

28 лютого в стрийській гімназії відбулась творча зустріч. У одному з приміщень проводився конкурс читців поезії Тараса Григоровича Шевченка «Іще горить Шевченкова свіча». Конкурсанти — учні 1–4 класів.

Найкращими читцями визнали четвертокласницю Марію Мацку і третьокласницю Міштурак Аню, хоча визначити, хто кращий, непросто, бо хотілося відмітити і другокласницю Бак Софію, і першокласницю Настю Колотко, і всіх-всіх, адже кожен виступ був цікавим. 

А ЯК ЖЕ ХОЧЕТЬСЯ!..

Дзвенять Шевченкові слова
У тихім шелесті сторінок,
Тополя гнеться степова,
Зазеленів уже барвінок,
Шовкова стелиться трава,
І доля пишеться нова.

Отож, в сучасній Україні
Розквітли квіти на калині,
В розшитій маками кофтині
Із зелен – гаю при долині
Йде україночка мала
З давно забутого села.

А як же хочеться, щоб нині
Було все кращим, ніж колись,
Світила в небі щоб зійшлись,
Щоб ми дождались того раю,
Жили щасливо. В тихім гаю
Пісні щоб радісні лились…

Ніч. Я молюсь. І ти молись.

Любов Відута

Мій Тарас

1995 рік

За мною гучно грюкнули ворота тюремної брами. Я не повернувся на той звук, хоча чекав на нього довгі три роки, лише вслухався із неприхованим задоволенням. Наразі грюкіт металевих дверей був для мене найбажанішою, найчарівнішою музикою у світі. Я вільний! Підвів голову і, як звільнені у кіно, подивився у чисту, майже прозору синь неба, вільного від ґрат.

" І буде син, і буде мати, і будуть люде на землі..."

Під такою назвою відбувся літературно-мистецький захід у Народному домі с.Деревня на Львівщині, приурочений 200-річниці від дня народження Тараса Шевченка. Жителі села мали змогу перегорнути сторінки життя і творчості Т.Г.Шевченка, побачили інсценізацію дитинства поета, яку виконали учасники драматичного гуртка Народного дому Максим Майдан та Іванка Васета. 

Ведучі Юля Практика та Іван Джура розказали про нелегкий життєвий шлях Тараса Шевченка, а Марічка Практика та Зоряна Шум - про життя Шевченка-революціонера.
За чудове виконання творів Шевченка отримали гучні оплески Маркіян Доманьчук та Юля Крук. 

У виконанні жіночого вокального ансамблю "Берегиня" Народного дому с.Деревня прозвучало ряд пісень на слова Тараса Шевченка, які завжди були і є актуальними, особливо у сьогоднішній нелегкий час, коли Україна вже вкотре страждає від московської інтервенції.

Тарасове небо

Малий Тарас недарма, далебі,
пішов колись від батьківської хати
у білий світ отих стовпів шукати,
які тримають небо на собі.

Пішов, поцілувавши мамин хрест,
не знаючи, що небо України
надовго і неміцно підіпре
Дивна душа кріпацької дитини.

Узявши на плече тягар крутий,
тримав тоді і навіть днесь тримає.
Невже ж, нащадки, серед нас немає
нікого, щоб йому допомогти?

А може треба помолитись ревно
і крикнути у світ: “Агей, хлопи!
Підтримаймо Тарасові стовпи!
Бо небо щось тримається непевно!”

Підтримаймо! Плечима підіпрім!
Нехай воно хоч трішки стане вищим.
Бо може бути пізно! Вдарить грім

Пам'ятнику Тарасові Шевченку в Києві — 75 років

Пам'ятнику Тарасові Шевченкову, що знаходиться у парку Шевченка, навпроти Червоного корпусу Київського університету – 75 років. 

Монумент було відкрито 6 березня 1939 року з нагоди 125-річчя з дня народження Кобзаря у парку навпроти Київського університету, на місці колишнього пам'ятника Миколі І. З цієї ж нагоди університету та парку було присвоєне ім'я великого українця.

Тепер і пам’ятник, і парк є  символами сучасного Києва.

Бронзову постать поета висотою 6,45 метрів було відлито за моделлю скульптора Матвія Манізера на Ленінградському заводі художнього литва та встановлено на п'єдестал з червоного граніту заввишки 7,3 метри, спорудженого за проектом архітектора Євгена Левінсона. На п'єдесталі міститься напис: «Т. Г. Шевченко. 1814—1861», а під ним викарбувано слова поета із «Заповіту»:

«І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом».

Портрет Тараса Шевченка, вишитий бісером

Робота Тетяни Парфенюк (12 років, село Харківці Старосинявського району на Хмельниччині) — члена Старосинявської районної дитячої літературної студії «Муза Надіквиння» (керівник – Любов Сердунич).

Було колись...*

Ух, яке ж влітку сонце гаряче! Шпарить і шпарить, наче тільки-но у вогні викупане...

Його блискучі проміні сліплять очі точнісінько, як розпечені у вогні тоненькі прутики, котрі сільський коваль дядько Михась кує на замовлення старого пана Енгельгардта. І печуть не гірше. Під пекучими дотиками промінців волосся на голові стало гаряче, шкіра набуває бурякового відтінку, а ніс так і зовсім облазить, наче варом ошпарений.

Гаряче повітря важке; загусло, наче пряжене молоко – хоч ножем ріж. Пухкі білі хмаринки, що вранці бадьоро бігли за вітром, розтеклися по небу вівсяним киселем. Від того небо втратило веселу блакить, поважчало, стало нижчим.

Несуть, Тарасе, тобі квіти...

Несуть, Тарасе , тобі квіти -
Мужі від влади - брехуни.
І як від них тебе звільнити?
Хоч звідти, ти їх зупини.

Вони ненавидять тебе –
Співця великого народу,
І твоє слово, мов багнет,
І ревне прагнення свободи.

І твою мову, твою пісню,
І твій окрадений народ –
Який живе чи не найгірше –
Немає прав, та і свобод.

Цей фарс із квітами, вінками –
І на твоїй святій землі-
Де жити важко сину, мамі,
І люди - все у тій ж петлі.
 

9.03.2013,  Надія Таршин

Кобзареві присвячується

Про автора: Сердунич Любов Андріївна — вчителька української мови та літератури вищої категорії, член ВТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка, член НСЖУ, НСКУ, член Асоціації дослідників голодоморів в Україні, автор 14 збірок, лавреат Хмельницької обласної літературної премії імени Микити Годованця, леді ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.       

НЕВМИРУЩИЙ КОБЗАР

Хоч душа – як руїна –
Все життя у гонитві,
Його пломінь не згас.
Хто твоя, Україно,
Священна молитва?
– Він, безсмертний Тарас!

Тарас Шевченко — автор підручника

У статті автор висвітлює умови написання Тарасом Шевченком підручника «Буквар», подає його опис та окремі тексти, а також драматичну долю першовидання підручника та просвітницькі задуми Т.Г.Шевченка. Ключові слова: Т.Г.Шевченко, «Кобзар», «Буквар», народна освіта, українське національне відродження.

Виповнюється подія, означена в історії України і в сьогоденні як важливий день для нашої культури та духовности. З того благословенного дня, коли 9-ий березневий день приніс родині Шевченків-Бойків-Грушівських, Україні і світові Великого Сина Тараса, минає 200 років. Однак людству, виявляється, замало і два сторіччя, аби осягнути велич цієї людини.

Нема на що нарікати, лиш самим на себе...

Нема на що нарікати,
Лиш самим на себе…
Якби слухали Шевченка,
То й жили б, як треба.
Якби слухали-читали,
І все розуміли,
То б державу вільну мали
І життю раділи.
Якби землю біля хати
Засівали дружно,
Не було б в краю багатім
День за днем – сутужно…
Кожен хоче керувати,
До булави рветься,
І шукає винуватих,
Може, де знайдеться,
Чи той німець, чи москалик,
Чи лях – і на нього
Спишем гріхи-неудачі,
Ніби на німого. 
А ще краще, знайдем свого 
Немудрого брата,
Бо він крайній – не так мислить,
Не за того 
Йде голосувати…
І не там стоїть у церкві,

Об'єднати вміст