Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Слово – зброя!
«Де ж ваше слово, наші генерали?..»
Де ж ваше слово, наші генерали?
Права народу захищати вам!
Вставайте ви, як козаки вставали,
Не продавайте землю ворогам.Хай «Беркут» підло не накриє волю,
Він притаївсь за спинами солдат…
І справжній бій – це бій з самим собою!
Побач майбутнє – рішення приймай.Ви – командири, корені – козацькі!
Хай зріє промінь гідності у вас,
Не наламайте дров тоді ж зненацька
І зважте кожен совістю наказ.Земля – ЄДИНА! Горді тут ми жити,
Дісталась доля може й не проста.
Та честь велика – людям щоб служити
В промінні віри, правди і добра!!!!
Думки вголос
На тлі загального трешу напишу про один момент людяності - в такий час це сприймаєтсья як диво і подарунок. Коли вчора покемони прорвали барикаду і пішли на людей, я з невеликою групою "хитрохвостих" вшивалася манівцями, через Маріїнку, аби уникнути тисняви й масової паніки. Вибігли до Арки. Там мєнти. "Не туди! - ледь чутно каже нам один з них. - Там пакують. Вниз, на Поділ, і швидко!" Ми просто поїхали по схилах таким собі "паровозиком". А на Подолі теж мєнти. До мене: "Що там? Разкажіть! Прорвали барикаду..? Чорт... Ну ви бережіть себе... і жилетку "преса" краще зніміть, вона вас не спасе!". Думаю, перемога базується саме на такох от маленьких "виходах з рамок" кожного на своєму рівні. На таких несподіваних поривах.
«шелест снігу як кожен сніг…»
шелест снігу як кожен сніг
у падінні збиває з ніг
з тихим свистом збиває з ніг
куля снайпера навідлігкуля снайпера як жива
криги чорна німа жорства
і у горлі дрижать слова
і молитва у кров спливаберкут наче голодний крук
відшматовує кисті рук
та сплітаються сотні рук
і гримить барикадний стукміж засніжених барикад
кожен - рідний і кожен - брат
чорно-чорні стоять у ряд
і немає шляху назадна майдані одна ціна
на майдані одна вина
на майдані одна війна
дорога і страшна
Marianna Kijanowska
Прости, мій Господи, мені – я смерті брата не прощаю!!!
Ми стали інші, піднялись, в огненнім зареві столиця,
А ми й не думали колись, що проклинатимем убивцю,
Що стане ближчим вірменин, аніж свій рідний брат по крові,
Що знов поринем в вир війни під ночі й Господа покровом...Несе Дніпро на хвилях гнів, ридає небо із відча'ю,
Прости, мій Господи, мені – я смерті брата не прощаю!!!
Наталія Крісман
Він
(чоловікам, які вночі боронять Україну і тим хто ще думає)
Січневий сніг
Тихо падав січневий сніг…Після довгої-довгої «весни» узимку
Падав на барикади, каски людей, землю…
Ось уже йшов 59 день повстання…
Вдома спали його двоє синів, а дружина напевно надовго прикіпила до екрану видивляючись новини та фейсбук що відбувається у місті.
Думки вголос
Як і всі, хто не може бути там, божеволію перед компом і телевізором. Стрілянина, вбиті, викрадені... І тут по 5-му показують старшу жіночку з Грушевського. Її питають: "А не страшно Вам?" А вона відповідає: "Мені не страшно. Я на СВОЇЙ землі" І на мить мені стає так спокійно і тепло...
Хлопці, чоловіки, які йдуть нині у бій, пам'ятайте головне - ВИ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ! ПРАВДА І БОГ НА ВАШОМУ БОЦІ! БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ!
Тетяна Пантюк
Обіцянки роздавати не втомилися у владі
Обіцянки роздавати
І дурити мастаки -
Не втомилися у владі,
Їм брехати - залюбки.Брешуть люто і цинічно,
І народ так упрягли,
Ніби в нас вони навічно
Україну відняли.Що робити нашим дітям?
Як у цій країні жити?
Все майбутнє в них украли
Ці пройдисвіти, бандити.Ні житла, а ні роботи,
В голові одні клопоти –
Копійчину де узяти,
Щоб сім’ю прогодувати.Я люблю свою країну,
Як дитину, і родину,
Бо її не обирають,
І за що люблю - не знаю.Тільки добре усі знаєм,
Уже ледве виживаєм...
Конче треба щось міняти –
Брехунів цих з хати гнати.
Думки вголос
Друзі мої, всі хто останніми днями постить про захист своїх прав, типу Бернська конвенція, Римський статут etc. Пробачте мене, але це тупо спам. Яке дотримання прав у цій країні? Тут на Конституцію кладуть важкий предмет ті, хто за законом мав би її дотримуватися і захищати. А ви: "Бернська конвенція, Римський статут"...
Думки вголос
Людям потрібен закон та чесний суд, і революціонерам не уникнути створення народних судів рано чи пізно. Зараз під час створення революційних структур трохи недооцінюється третя, судова гілка влади. Хоча вона є. Я бачу існуючу інфраструктуру революції такою: у нас народні зібрання (майдани) в реалі та в онлайні є законодавчими органами революції, виконавчими органами є інституції активістів (ГО Майдан, політичні партії, громадські організації, ініціативи та рухи, загони самооборони), а от судовими органами є експерти – такі собі "народні судді", критеріями довіри до суджень яких є фаховість та об'єктивність.
Думки вголос
У мене назріло запитання (а вірніше - відповідь) людям, які пишуть істеричні пости на кшталт: "Боженько, що ж це коїться і коли закінчиться?"
Я, звісно, не Боженька, але з усією очевидністю можу стверджувати, що коїться нині Революція. І закінчиться вона, коли переможуть одні чи інші: ми чи вони...
А ви хіба не передбачали такого розвитку подій після 30-го листопада і 1-го грудня? Не здогадувалися, що буде кров і будуть вбиті? Невже хтось справді вірив у те, що банда віддасть владу мирно?..
Так, це страшно, дуже страшно... Давайте, хто може воювати, воюватиме, а хто не може, молитиметься. А моляться люди зазвичай тихо, спокійно і без істерик. Тож воюємо і молімося...
Тетяна Пантюк
Думки вголос
На Різдво говорила з мамою про те, що не уявляю свого життя без Києва, що в іншому місті (хоча у світі так багато гарних улюблених міст) я не змогла б жити...
але орки, урки, гопники і духовні тітушки перетворили це місто на пекло. і водночас на місце СИЛИ. це мудре, древнє місто виштовхне прибульців, які розкрадають, руйнують,знищують його. Київ - ти найкращий. ти НАШ.
Анжеліка Рудницька
«Ніким мого народу не зломити…»
Ніким мого народу не зломити,
Яких важких не знали б ми часів!..
Горить в серцях вогонь!
Не загасити!!!
Він за калини цвіт,
За мову солов’їв.
Горить в серцях вогонь!
Від роду і до роду.
Віків в нім мудрість –
Землю зберегти!
Пишаюся тобою, мій народе!
І кращого у світі не знайти!!!
23.01.2014 Людмила Яцура
