Організатор конкурсу: Дніпровська Центральна міська бібліотека за підтримки управління культури департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради та сайту Gorod.dp.ua
Мета конкурсу: пропагувати читання новітньої української літератури, ознайомити читача з творчістю молодих українських поетів і прозаїків, а також дати шанс новітній українській літературі гідно представити себе в інформаційно-культурному просторі Дніпропетровської області та всієї України.
Для оцінки надісланих на конкурс творів створено журі, до складу якого увійшли представники Центральної міської бібліотеки, письменники, журналісти, мовознавці з Дніпропетровської та інших областей України.
Вік учасників – від 18 до 40 років.
Мова конкурсу – українська.
День 9 лютого волинянки чекали з особливим нетерпінням. Поспішаємо до Будинку звукозапису на концерт «Кохання віри не втрачає» народної артистки України, кандидата наук з державного управління, доцента Інституту економіки і менеджменту Університету «Україна» Світлани Мирводи. В фойє нас зустрічає величезна черга бажаючих потрапити на свято. Жартуємо: – Що дають? – Запрошення! Дивуємось і тішимось: – На Мирводу вже стають у чергу! Чи це не красномовне підтвердження народної популярності!
Нарешті запрошення здобуто, і ми займаємо місця у залі. Вона заповнена вщент, бо виступ Світлани завжди бажаний і очікуваний. На дворі морозно, а тут – тепло й сонячно від посмішок і привітань. На вечорі панувала затишна, майже родинна атмосфера, адже співачка згуртувала навколо себе людей, близьких за духом, закоханих у романс – такий прекрасний пісенний ліричний жанр. Прийшли підтримати свою землячку жінки клубу «Волинянка» – Жанна Шнуренко, Вікторія Рутковська, Валентина Бабаніна, Галина Оксюк, Ганна Ярмолюк, Любов Томашевська, Зоя Сиротюк, Неллі Просяник з друзями.
Почесне звання «Народний артист України» присвоєно співачці, композитору, викладачу вищого мистецького коледжу Київської дитячої Академії мистецтв Лесі Горовій.
Глава держави нагородив орденом «За заслуги» композитора, професора кафедри Національної музичної академії України імені Чайковського Лесю Дичко. «Ми воюємо разом з вами своєю музикою», — зазначила відомий музикант та подякувала Петру Порошенку за відзнаку.
Перед тим, як розпочалася церемонія відкриття відбувся чин освячення пам'ятного знаку священиком УПЦ КП.
Оповесні. Поезія. Золоті ворота. 2016.
Де ікона Миколи Мокрого? І як вдалося уберегти Софію Київську від зруйнування? І чому німецький офіцер допоміг українцеві Повстенку у роки Другої світової війни? Якої ж ми крові, українці? І від чого постав конфлікт російсько-української війни. Чи не від 1054 року? Чи не через релігійне протистояння? Яке обличчя православ’я? І відколи московський патріархат почав червоточити суспільство? На ці та інші запитання є відповіді у романах Миколи Хомича.
Спочатку у Софії Київській, а потім у рамках «Днів пам’яті Ярослава Мудрого» у Вишгородському історико-культурному заповіднику відбулися презентації дилогії Миколи Хомича «Територія брехні» (видавництво «Юніверс») і «Загадка гробниці» («Самміт-Книга») ‑ літературно-художній редактор Володимир Даниленко, художник-дизайнер обкладинки Катерина Міщук.
Сьогодні не стало мого друга і наставника Олекси Сергійовича Вусика, талановитого гумориста і прозаїка, українського патріота, геніального лексикографа і просто Людини зі щирим серцем.
Його словник синонімічних гнізд, на мою думку, – найкращий сучасний словник українських синонімів. Це праця всього життя Олекси Сергійовича, і нині цей словник має три видання, є невичерпною скарбницею багатства української мови.
Але для мене Олекса Сергійович не просто один із талановитих українців, з якими мене зводила Доля. Є такі люди, які мають дар знаходити і навчати. Саме Олекса Сергійович понад сімнадцять років тому побачив у моїх (тоді ще майже повністю російськомовних творах) живий український національний код.
До нього і до Віктора Васильовича Савченка, класика української фантастики, який пішов з цього світу півроку тому, я приходила у Національну спілку письменників України, щоб спілкуватися рідною мовою, бо у моєму місті у ті часи українською мало хто говорив. Спочатку школяркою, тоді студенткою... А тоді і література для мене стала немислима без української мови.
Щоденникова проза Володимира Сапона, власне, як і вся творчість, то дар органічний, не підретушований. Його невеличкі новели читаються легко і невимушено. Тут живе народне слово майстра, а не завчений штамп. І сьогодні письменник, як творча особистість, відомий не лише на рідній Чернігівщині (народився в селі Рудка поблизу обласного центру), а й далеко за її межами. Бо його твори приваблюють себе насамперед технікою віртуозного володіння словом, оригінальними сюжетами, а ще в них відчуваєш щедрість доброти, яка дарує людям радість.
Яскравим свідченням цього є нова книжка Володимира Сапона «Чубарейко небо оре» (Чернігів: Десна Поліграф. 2016. – 224 с.) У щоденниковій прозі читач порине у ностальгійні часи дитинства та юності письменника чи раптово потрапить у сучасний комп’ютерний світ, де, на жаль, красному письменству, до якого часто звертається автор, усе менше і менше залишається місця під сонцем.
Днями побачив світ новий переклад вірша поета-романтика першої половини ХІХ століття Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо». Цього разу – офіційною мовою країни Бангладеш та індійських штатів Західна Бенгалія і Тріпура – бенгалі.
Поезію переклала бенгальською мовою політолог, правозахисник, історик-міжнародник, поет, перекладач, журналіст, кандидат історичних наук і відома перекладачка української поезії Мрідула Гош.
Міжнародна літературно-мистецька Академія України визначила нових нагороджених міжнародною медаллю Олександра Довженка (рішення № 3). Це:
Посмертно нагороджені
Сергій Дзюба,
президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України
У перший день весни – всеукраїнська радіопрем’єра нової версії пісні “Любов Жива”, яка і дасть назву шостому альбому співака
Співак, переможець двох найпопулярніших телешоу України – “Шанс” та “Голос країни” Павло Табаков презентує енергійний, радійний трек «Любов Жива». Прем’єрою цього синглу виконавець анонсував на травень вихід свого нового, шостого за рахунком, альбому. Збірка так і називатиметься - “Любов Жива”.
Непоборний біль за втратою найкращого цвіту нації – Героїв Небесної Сотні зібрав 20 лютого 2017 року у Національному музеї літератури України близько сотні небайдужих. До акції долучились різні покоління українців: письменники, співаки, науковці, молодь з усієї України, щоби сказати своє слово на пошанування пам’яті тих, хто свої душу й тіло віддав за нашу гідність, нашу свободу, нашу демократію – за Україну.
Поети та прозаїки з багатьох міст – Дніпро, Львів, Чернівці, Мукачево, Жовква, Хуст, Гусятин, Срібне, Тернопіль, Стара Синява, Верховина та інші – в художньому слові згадали події Євромайдану та Героїв Небесної Сотні.
З нами на скайп-зв’язок вийшли письменники, чиї твори увійшли до першої поетичної антології, присвяченої подіям та Героям Майдану – «Материнська молитва. Українки – Героям Майдану»: Галина Фесюк, Любов Долик, Любов Відута, Валентина Попелюшко, Наталія Дев’ятко, Тетяна Череп-Перегонич, а також Василь Васкан, Олеся Чепелюк, Еліна Заржицька та Ольга Рєпіна. Душею разом з нами були і Любов Сердунич (Хмельниччина), Галинка Верховинка (Івано-Франківщина), Патара Бачія та вихованці літературної студії Ірини Мацко (Тернопільщина).