Днями в Болгарії відбулося вшанування трьох національних геніїв: поетів Пейо Яворова, Христо Ботева та Дімчо Дебелянова, що стало знаковою подією у слов’янському світі. Взяли участь у вшануванні і зарубіжні літератори — Любомир Груєвські з Македонії, Людмила Снітенко з Росії та Олена Марченко з України.
Олена МАРЧЕНКО закінчила Ніжинський університет, очолювала прес-службу управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації, нині працює в Національному культурному центрі України у Москві. Член Національної спілки письменників України. Ось що вона розповіла:
— Ця непересічна подія є новим проектом Слов’янської літературної та артистичної академії, яка за останній час видала три розкішних томи поетів: Пейо Яворова "…З тобою, Вітчизно рідна!", Христо Ботева "Ліс зашумить, вітер повіє..." та Дімчо Дебелянова "Поет білоквітої вишні".
Міжнародним літературно-мистецьким журналом «Склянка Часу*Zeitglas» оголошено V-й міжнародний поетичний конкурс «Чатує в століттях Чернеча Гора»
Це літературне змагання поетів має відбуватися до Всесвітнього дня книги відповідно темі ліричного віршу «ХТО ЖИВ ІЗ КНИГОЮ, ТОЙ ДВІЧИ ЖИВ!», і полягає у художньому втіленні значення Книги у становленні людини.
УВАГА!
Спеціальний випуск ВІСНИКА конкурсу буде презентовано на міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал», що відбудеться 20-24 квітня 2016 року у м.Києві.
Приємна новина надійшла з Канади – відомі письменники і журналісти з Чернігова: Тетяна Дзюба (Тетяна Анатоліївна також і науковець, доктор наук із соціальних комунікацій) і наш колега з газети «Деснянська правда» Сергій Дзюба нещодавно стали лауреатами почесної міжнародної нагороди – премії імені Ернеста Хемінгуея в номінації «Країни і континенти» за зміцнення творчих зв’язків між народами (див.
Діва української опери Ольга Чубарева відмовилася виступити на Великому Руському Балу в Римі від Росії, передає UaPost.Подія відбулася 9 січня 2016 року в Римі в палаці St. Regis Rome.
Артистка повідомила, що ця відмова не вплине на її кар'єру, адже вона матиме дві поїздки в Італію.
Вона наголосила, що цей захід традиційно влаштовують для популяризації іміджу Росії. Організатори ні в якому разі не хотіли презентувати її як співачку з України.
Десь у першому чи другому класі я мріяв стати колієм. Правдивіше, до цієї мрії мене заохочував дядько Митро — далекий батьків родак, підтоптаний парубок, а заодно і колгоспний тракторист, і неперевершений мисливець і, зрозуміла річ, різальник свиней.
До цього дня в нашій сім’ї готувалися зарані: мати мила трьохлітрові слоїки, миски та ночви, діставала нехитре спорядження для начиння ковбас і кров’янок, батько ще звечора скинув із вишок хліва добротну солому та кілька снопиків льону, принесених із поля спеціально для смаління кабанця. Я теж прокинувся рано, щоб не проґавити дядька Митра.
Як передає Укрінформ, про це повідомили в провінційному уряді Саскачевану.
«Провінційний уряд визнає великий та різноманітний внесок громадян українського походження та визнає 2016-ий роком саскачеванських українців», - зазначили в уряді.
Рєпіна Ольга. НАШ ЗАСІБ МАКРОПУЛОСА. – Х.: Мачулин, 2015. – 180 с., з іл.
Літературні критичні відгуки, зібрані у книзі Ольги Рєпіної «Наш засіб Макропулоса», покликані глибше познайомити читачів із творчістю відомих українських авторів, зокрема дніпропетровських, а також україномовних авторів, які живуть за кордоном.
Книгу рекомендуємо для прочитання поціновувачам сучасної української літератури різного віку, охоплюючи підлітковий і юнацький, оскільки вона формує уявлення про твори авторів, які засобами художнього слова розкривають природу змістотворних складових людського життя. Тому, у книзі приділено увагу таким необхідним у критичній сфері моментам, як-от: патріотичне й естетичне виховання, психологічні особливості сприйняття тексту, а також особистісні характеристики реципієнта.
«Царівна Несміяна» – саме так при нашому скорботному сьогоденні називався спектакль у територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, який наприкінці грудня 2015 р. побачили і три відділення терцентру, і співробітники. Сьогодення таке, що не хочеться сміятися, а тільки сумувати... Але життя є життя, і незламні люди поважного віку, і мужні соціальні працівники особливо потребують турботи, підтримки і новорічного настрою.
Україну можна відкривати по-різному: хтось–мандруючи з рюкзаком за плечима, насолоджуючись природою, хтось перетинає українські простори потягами й на автівках, а комусь достатньо обмежитися екраном телевізора. Я побувала в різних куточках країни, практично, за один день завдяки альманаху «Поетична топоніміка». Дякуючи Любові Сердунич, як редактору-укладачу, та авторам збірника художніх поетично-прозових творів про населені пункти України, читач має можливість дослідити як маловідомі стежки різних регіонів країни, так і пройтися вулицями та проспектами її великих міст.У цій книзі моя країна виглядає, мов сонячне коло, оскільки задіяні автори зі сходу й заходу України, з півночі та півдня, тобто, дочитуючи останні сторінки цього видання, складається абсолютно цілісна картина, як на мене, естетичного сприйняття нашої країни.
Руслан Трач – самобутній фотограф-філософ, який силу природи і рідних йому Карпат передає мовою якісного етнофентезі і символом.
Коди, знаки через силует – цим Руслан заворожив глядача у своїх проектах «Инчий світ», «Сім ночей», зараз же митець здивував не менше – він створює етнічні мандали, в основі яких зовнішні образи живої або ж олюдненої природи прочитуються через симетричність.
Кора, розлам стовбура, намерзлий лід – все це виступає фрагментом послання, і тільки об'єднавши чи продублювавши їх Руслан Трач отримує цілісний код відчутої ним дійсності. Більшість його композицій – відцентрові і з виразним солярним (сонячним) спрямуванням, в частині прочитується натяк на візуальні символи-знаки української культури.
Фрагмент виступу заступника міністра освіти і науки Максима Стріхи на круглому столі «Мистецька освіта: виклики та перспективи», Укрінформ, 28 грудня 2015.