Головна

Публікації

Світлана Костюк: «Пишу про те, що спалює мене зсередини, про що кричить та мріє моя душа»

Дехто творить шедеври руками, а хтось – думкою та словом. Поет – це особливе покликання, дар із Небес, який дається не кожному. З-під його пера на папір лягають здійсненні та не реалізовані мрії, уривки з життя, з нашої з вами злободенності, чи не усе, що автор бачить довкола себе. А ще нерідко відкривається внутрішній світ людини, її духовні цінності. Без перебільшення однією з талановитих представниць сучасної поезії є мешканка Новолинська Світлана Костюк.

Родина письменника Юрія Мушкетика придбала для солдат два бронежилети

Юрій Мушкетик живе з онуком на дачі в Кончі-Заспі під Києвом. Трикімнатну квартиру в столиці здає.

– У кого паркан високий, там багатії живуть, у кого сітка – то письмен­ники, – казали ви, як була у вас чотири роки тому. А зараз у вас паркан, – заходжу на подвір’я до 85-річного Юрій Мушкетика.

Він живе на письменницькому хуторі в Кончі-Заспі під Києвом. 1955-го Микита Хрущов виділив землю під дачі літераторам. Усім тодішнім класикам – Андрієві Малишку, Миколі Бажану, Петрові Панчу, Андрієві Головку, Олесеві Гончару, Наталі Забілі та іншим – усього 27. Отримали по 45 соток, зібрали гроші за гонорари й звели майже однакові одноповерхові будинки.

Ніч поезії у Баутцені

До Дрездена і його околиць мене покликали наукові та творчі інтереси і, звісно, чимала частка авантюризму, що підштовхує нас до пошуку пригод, але водночас є запорукою здійснення давніх бажань. Воротами до Європи стала Польща — пізньовечірньої пори західна українська сусідка зустріла нас якісними дорогами, першими вітряками, які виробляють електроенергію, охайними придорожніми ресторанами та вбиральнями. Межу з Німеччиною перетнули непомітно, без митниць — шенгенська зона об’єднала країни, зробила кордони прозорими. 

З погляду мандрівника 

Якби ми вчились так, як треба, то... вчилися б у Погрібного

Кожна людина має свого Вчителя. Я – не про школу. Просто життя завжди дає нам шанс, коли з’являється добродій – мудрий, цікавий, чуйний, у якого хочеться вчитися. Котрий поставився до тебе з розумінням, так вчасно допоміг, підтримав. Безкорисливо й людяно, тому що звик чинити по совісті, а не так, як накажуть. Ніколи не плив за течією, а боровся. Жив не для себе, а для людей. Був щирим і привітним, не скупився на добрі слова, навіть коли у самого на душі було важко. 

Черкащина: подорож Шевченківськими місцями

У кожного – своя дорога до Шевченка. У прямому й переносному сенсі. Щодо «прямого»: щоб краще відчути дух його творчості, важливо помандрувати Кобзаревими життєвими стежками. Важливо побачити – те, що ще можливо побачити, торкнутися – до чого ще можна торкнутися… От про таку мандрівку Шевченківськими місцями я й хочу розповісти.

Три кольори війни: ілюстрації Наталії Володіної-Панченко

Ошатні тополі вже почали скидати свої напівкучеряві листочки. Вітер охоче шарудів, перемішуючи жовті і надзеленкуваті. Обабіч дороги красувалися чорнобривці. Вулицю Сурикова ніби хтось пензликом за один день перетворив в осінь. Саме на цій вулиці проживає художник-графік Наталія Володіна-Панченко. В якусь мить, мені здалось, що це вона кольори осені і домальовує. Ну це так, здогадки…

Леся Горова: «Зараз є шанс змінити країну, і я хочу бути до цього причетною»

Заслужена артистка України Леся Горова – жінка з великим серцем, де окрім таланту живе ще багато любові – до родини, до України.

З перших днів Майдану, вона з чоловіком була, як кажуть, в епіцентрі подій, навіть у найсуворіші миті. Її пісні надихали, підтримували, поезія вселяла віру в серця щирих українських патріотів. Тому не дивно, що саме вона ось вже декілька місяців підряд серед митців, які сформували «Народну філармонію» - проект, спрямований на духовну підтримку тих, хто сьогодні узяв до рук зброю, ставши на захист рідної землі.

Ованес Туманян – це наше все

Сусанна Гургенівна Ованесян (Вірменія) – літературознавець. Народилася 1 грудня 1955 року. Старший науковий співробітник Інституту літератури НАН Республіки Вірменія, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедрою вірменської філології Єреванського Північного університету. Автор кількох монографій та більше ста п'ятдесяти наукових статей і публікацій про життя й творчість класика вірменської літератури Ованеса Туманяна. Її роботи широко відомі як у Вірменії, так і за її межами. У 2012 році побачила світ фундаментальна монографія Сусанни Ованесян «Історія життя і творчості Ованеса Туманяна. 1900-1912 рр.». Книга була представлена на здобуття Державної премії Республіки Вірменія. В даний час Сусанна Ованесян готує до видання другий том двотомного дослідження «Ованес Туманян. Життя і творчість (1900-1923 рр.)». Це – перша наукова біографія найбільш національного вірменського поета, що охоплює зрілий період його життя. Заміжня, має трьох дітей.

Ованес Туманян – це наше все

(До 145-річчя з дня народження поета)

Навіщо Гендерний музей у Харкові взуває чоловіків у взуття на підборах

Чоловікам, які заходять до цього музею, пропонують взути черевички на високих підборах… Не кожний чоловік наважиться вистояти-виходити всю екскурсію на підборах. А жінки нічого – бігають… і так все життя. «Так то ж жінка…».

Розповісти про жінку без цензури, а не применшити роль чоловіка – одна з ідей Музею жіночої та гендерної історії (далі – Гендерний музей).

Василь Голобородько: "Тікати мені нікуди"

69-річний письменник Василь Голобородько майже 10 років живе на околиці Луганська у п'ятиповерховому будинку. Каже, раніше тут був гуртожиток, потім його перебудували під квартири. Спілкуємося з ним по стаціонарному телефону.

Оксана Радушинська: «Коли Бог дає тобі талант, а ти соромишся його розвивати, це – справді гріх»

Кажуть, талановиті люди – талановиті у всьому. Іноді це «правило» хибить, а не у цьому випадку. Лауреат літературного конкурсу «Коронація слова» Оксана Радушинська – одна з найталановитіших поетес сучасності, яка, проте, не побоялася спробувати своє перо і в художній прозі. І недарма. Цьогорічна нагорода – є лише ще одним свідченням того, що мисткиня на правильному шляху. Багатий внутрішній світ літературних персонажів, карколомний сюжет, який тримає читача у напрузі до останнього слова, повернення до призабутого світу наших предків – роман «Коли сонце було стозрячим.

Ми переможемо!

ДЕНЬ СКОРБОТИ І ДЕНЬ КОНСТИТУЦІЇ В ТЕРЦЕНТРІ ВЕТЕРАНІВ

«а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим!»
Псалми 37 (36:11)

 

Об'єднати вміст