Жінка-УКРАЇНКА

 Шевченко сучасний. Шевченко пророчий. Шевченко актуальний. У день, коли про феномен славетного Кобзаря говорили багато і повсюдно, пафосно і щиро, з розумінням і «для годиця» –  в обласній філармонії Шевченка... співали. Прем`єра опери Костянтина Данькевича «Назар Стодоля» за однойменною п’єсою Тараса  Шевченка запросила у світ музики, голосів, драматургії, українського колориту і нашого етнічного барвистого мелосу.  Ще у фойє філармонії стало зрозумілим, що подія викликала неаби яку цікавість у представників культурної еліти краю – багато знайомих облич. А ще потішило, що на прем`єру завітали цілими родинами, навіть з маленькими дітьми. І хоча зовсім юному поколінню напевно було важко зрозуміти геть усі перепитії драми – бо ж як пояснити сучасній дитині, що доньку можна просватати за старого чоловіка, якого вона в очі не бачила? – утім загальний настрій, динаміка, яскраві народні костюми та акторська гра буквально з перших хвилин запросили до Всесвіту, створеного на сцені.

 Військові дії на Донбасі сколихнули всю країну. Українці допомагають нашим бійцям боронити рідну землю: до волонтерської діяльності долучилися представники різних поколінь і професій, селяни та жителі міст. Спільна біда змінила пріоритети людей та звичний спосіб життя. Волонтерами стала значна частина українського народу

Серед багатьох небайдужих – Оксана Радушинська, випускниця університету «Україна», кавалер ордена княгині Ольги, журналіст, поетеса, письменниця. Вона – лауреат численних конкурсів та премій, автор десятків книг поезії та прози для дорослих та дітей. Від початку 2014 року Оксана Радушинська, попри на прикутість до інвалідного візка, міцно пов’язана з Творчою сотнею «Рух до перемоги», керівником якої вона є.

– Оксано, розкажіть, будь ласка, про початок вашої творчо-волонтерської діяльності?

Рясний пухнастий сніг, льодяна «крупа», щедра злива; замети майже в людський зріст, суцільне «скло» на дорозі і біле-біле море снігів у миколаївських степах… Отакі природні реалії супроводжували творчу сотню «Рух до перемоги» у нашій поїздці на південь України – до Очакова і Миколаєва. Завітали до наших бійців (зокрема подолян)  73 Морського центру Спеціального призначення і курсантів 198 навчального центру ВМС. Два концерти – різних за цільовою аудиторією, проте дуже схожі за спрямуванням, адже і в Очакові і в Миколаєві ми дивилися у вічі захисникам України. Одні – «морські котики» – бережуть цілісність та суверенітет держави на мирній території і в зоні АТО. Після концерту напівжартома пояснили: «Оті бородаті тільки-тільки з АТО повернулися – ще не встигли побритися»… А другі – юні хлопці, що попри молодість літ, вже готові боронити рубежі країни і мирне життя кожного з нас.

В українських родинах час Новорічних і Різдвяних свят традиційно асоціюється з теплом домашніх осель і родинними зустрічами. Зазвичай у ці дні додому навідуються навіть ті, хто упродовж року, заклопотаний щоденними справами, не часто ступав на батьківський поріг. Проте є такі далі, з яких не повертаються… І з особливим болем  відчувається відсутність за родинним столом того, кому стало долею полягти за свободу України. Родини загиблих в АТО старокостянтинівських героїв поріднилися спільною бідою і втратами найрідніших чоловіків, синів, татусів і братів.

Дев’ять поїздок в АТО здійснила за рік подільська журналістка, письменниця, волонтерка і керівник творчої сотні «Рух до перемоги» Оксана Радушинська, навідавши разом з артистичними командами у місцях бойових зіткнень наших захисників.

Тисячі облич, кілька десятків концертів у лісах, в палатках, у складах, на фермах, у клубах, на площах, просто неба… Близько двадцяти тон гуманітарного вантажу і тисячі кілометрів під колесами автобусів – між Хмельниччиною, Луганщиною, Донеччиною – від Маріуполя до Сватового по всій лінії вогню.

***
Волонтери творчої сотні «Рух до перемоги» спільно з 42 Гарнізонним будинком офіцерів (директор Сергій Чеплаков) за погодженням з Генеральним Штабом ЗСУ вчергове здійснили мистецько-благодійну поїздку до бійців на Сході України. Другу за тиждень!