Жінка-УКРАЇНКА

Слово про збірку поезії Лариси Ткач «Кришталева роса»

Як нива до землі хилиться важким колосом в жнива, так і з роками життя людське зазвичай набуває осмисленої ваги. Тоді падає зерно-думка в землю, щоб прорости гострим, мов спис, спомином. Або віршем.

Збірку таких віршів зараз тримаю в руках. Книга-доня. Книга-доля. Книга-сповідь. Найменше в ній – претензії на оригінальність, “неподібність” та суперновочасну трендовість. Найбільше – щирості.

Коли світило пристрасті випалює юнацькі мрії, воно лишає на тілі свої відмітини – спомини (“Цілує сонце зморшку на руці” (“І знов весна, і знов летять лелеки”), “Хоч доля намережила поразки” (“Тобі”), “Твої вже скроні – білі крила, і густо зоране чоло”)). Пережите – красиве, чесне, вкарбоване в шкіру –– можна виспівати журавлиним “курли” (у Лариси Ткач улюблений метафоричний образ – саме птаха, його крила підтримують її душу в життєву негоду, не дають впасти), й вишити гладдю-хрестиком (“У тебе вишита сорочка й задума синя у очах” (“Пам’ять”)), а чи й інтимним доторком – невидимим оку татуюванням (“Твій теплий дотик – як весна у квітні. Понад землею птахою кружляє твій ніжний погляд”).

28 листопада у Рівному, в приміщенні обласної універсальної наукової бібліотеки, відбулася презентація короткометражних фільмів від заслуженого артиста України, режисера і сценариста Олексія Заворотнього та його творчої команди.

Кожна з картин викликала масу емоцій у глядачів: сльози, сміх і неодмінно -  гучні оплески.

Головний герой вечора був цього разу небагатослівним. За нього говорили його роботи, про нього - його друзі, колеги та однодумці, соратники по аграрній партії.

17 музеїв із дев'яти країн, 385 виставкових зали та 400 різних художників тепер у вільному доступі в мережі. Доступ відкрив Google Art Project.

Для відвідувачів віртуальних музеїв пропонують 1060 фото картин у високому розширенні. Тепер можна подивитись роботи митців у музеях Метрополітен, Британському, д’Орсе, галереї Тейті тощо.

Проект є інтерактивним: відвідувачі можуть створювати власні списки шедеврів та ділитися ними з друзями. А з допомогою технології Street View можна «перейтися» залами відомих музеїв.

За словами творців Google Art Project, вони планують у майбутньому розширити проект, зробивши демократичним якщо не саме мистецтво, то хоча б доступ до нього.

У відомому видавництві Василя Гутковського ЛА «Піраміда» (серія «Приватна колекція») побачив світ завершальний роман досить неординарної молодіжної трилогії українського письменника Анатолія Дністрового «Тибет на восьмому поверсі» (перша назва – «Патетичний блуд»).

До цього були резонансні романи Дністрового «Місто уповільненої дії» та «Пацики». Трагікомічний твір про інтимні пригоди ніжинських студентів створений у незвичайному, самобутньому жанрі «університетського роману» («campus novel»), дія якого відбувається в Ніжинському університеті та його легендарних гуртожитках. Як відомо, свого часу кандидат філософських наук Анатолій Дністровий (Толя Астаф’єв) навчався в нашому гоголівському вузі, де заснував літературну групу «Друзі Еліота». У своїй книжці талановитий автор влучно передає дивовижну атмосферу тогочасного Ніжина, незабутнє життя в студентських гуртожитках, наївне сповідування молоддю філософії дзен-буддизму, інших інтелектуальних мод. Попри показову безтурботність і розкутість поведінки головних персонажів, вони живуть днем теперішнім, оскільки не впевнені в своєму майбутньому…

Іван Просяник – напрочуд скромний, доброзичливий чоловік. Любить дотепи й афоризми. Живе за Божими заповідями, невтомно трудиться все своє життя, прагне робити добро людям. Тож його дуже шанують і вдома, й далеко за межами рідної Чернігівщини.

Адже він – відомий письменник, причому книжки пана Івана – дійсно надзвичайно популярні! Та й у наших чернігівських бібліотеках вони не залежуються на полицях. Особисто я постійно читаю й перечитую його «Зело таємниче» (травник-волховник) та інші чарівні книжки земляка, які лікують і душу, й тіло. Написані просто й проникливо, вони легко читаються і стають буквально настільними збірками, добрими, незрадливими порадниками на щодень, адже містять силу-силенну прадавніх народних рецептів та іншої цікавої інформації, багато мудрих, влучних, соковитих висловлювань, котрі хочеться вивчати напам’ять і цитувати.