Коли осінній день нахиляється на захід, а зимовий ще не сходить, між ними стоїть якась дивна мовчазна пауза – невизначеності. Саме у такий час Тетяна Череп-Пероганич зібрала шановане товариство у PIANO CAFÉ, що по вул. Ярославській у Києві на літературний вечір, набрунькований осіннім листопадом. Чому набрунькований? Тому що романтичний, розквітлий.. Та ба, навіть назвала «Поговоримо про любов»..
І говорили…У вишуканій кав’ярні, де свічниками людських душ були твори поетеси і журналістки, члена Національної спілки письменників України Тетяни Череп-Пероганич, ми роздумували про людські стосунки в усіх найкращих проявах: через пісню та через поезію.
Окрім цього, чарівний голос письменниці Оксани Радушинської – ведучої вечора - був надто проникливим і багато значущим у відтворенні поезій Тетяни. І кожний рядочок із поезій віяв подихом любові, відчуттям гарних людських стосунків.
Прозорі стелі PIANO CAFÉ по вул. Ярославській; чемний офіціант із зачіскою запорізького козака; гості у вишиванках, смокінгах і вечірніх сукнях; портрети Хемінгвея і цитати з його творів на стінах HEMINGWAY-BAR… – з келиха червоного вина розпочався творчий вечір Тетяни Череп-Пероганич «ПОГОВОРИМО ПРО ЛЮБОВ».
Вечір контрастів?..
Урбаністичний інтер’єр кав’ярні на Подолі – і прониклива юнацька поезія пані Тетяни «Люблю село».
Холодні, трагічні дні: річниця початку Євромайдану, день пам’яти жертв Голодомору – і тепла атмосфера щирої поезії, насичена музикою і полум’ям поминальних свічок.
Стрункий стриманий чоловік пані Тетяни Юрій Пероганич, у шляхетному чорному смокінгу, з привітним поглядом за скельцями окулярів – і рвучка, імпульсивна, темпераментна Тетяна, вбрана у яскраву бузкову вечірню сукню («Винен сам: закохався в Поета, ну, а я ж не така, як усі…»)
Але ж саме з контрастів і формується гармонія.