Череп-Пероганич Тетяна

«Таємниця половецької онучки, або Не за степами» - повість про дітей, які не бояться бути дорослими у війні

Павло Кущ, журналіст і письменник, подарував своїм читачам нову повість «Таємниця половецької онучки, або Не за степами» (видавництво "Друкарський двір Олега Федорова"), яка однаково зачепить і дітей, і дорослих. Це історія про маленьких українців, які опинилися в епіцентрі окупації. Вони не стоять осторонь, вони обирають боротьбу, мужність і небайдужість, навіть коли світ довкола здається страшним та несправедливим.

Книга написана у формі щоденника одного з хлопчаків, і вже з перших сторінок стискає серце: «Днями знавіснілі орки убили нашого друга Славка… Розстріляли беззахисного хлопця наче мішень»Ці слова  -  не просто сюжетний прийом, а щось, що відчуваєш глибоко в грудях. Тут є і сльози, і сміх крізь сльози, і маленькі радощі, і шалена жага до життя, що живе у юних героях.

Діти вигадують собі підпільні позивні. Вони смішні, кумедні, іноді абсурдні, але водночас промовисті. Це їхні маленькі коди свободи, їхній спосіб бути собою у світі, який намагається їх змінити. Вони вчаться хитрувати, виживати, підтримувати одне одного, наважуються ризикувати заради допомоги українським розвідникам, з якими зустрілися одного разу вночі, коли йшли виконувати своє особисте завдання...

Поезія, що звучить у тиші

Про нову збірку Тетяни Шептицької «Випране й нове»

Віднедавна я все частіше почала начитувати та публікувати в соцмережах власні вірші, бо книжок, виданих невеликими накладами, вже немає - розійшлися. Почитати твори більше ніде. Так само й із поезією Тетяни Шептицької. Її тексти майже не знайдеш у відкритому доступі. 

Але нині ще можна придбати нову збірку поетки «Випране й нове», яка нещодавно вийшла у видавництві ТОВ «Меркьюрі-Поділля» (м. Вінниця).

«Мова – щит! Слово – зброя!»

Найбільший та найдорожчий скарб у кожного народу – це його мова. У мові – душа народу, його історія та майбутнє. В Україні питання мови завжди було і є питанням політичним, адже мова – засіб націєтворення і державотворення. У час російсько-української війни українська мова є потужним маркером національної ідентичності, могутньою зброєю у боротьбі проти ворога.

До Дня української писемності та мови у Національному музеї  літератури України відбувся круглий стіл «Мова – щит! Слово – зброя!», на якому обговорювалося широке коло питань: мова – код нації, українська мова як зброя в російсько-українській війні, державна мовна політика, українська мова у цифровому світі та друкованих виданнях, українські письменники в обороні та розвої української мови, мовна програма в Національному музеї літератури України.

Про самотність і гідність слова

Вдруге перечитала книжку Степан Процюк "Письменник про письменників", яка вийшла у 2024 році у видавництві Видавництво Discursus, і захотілося поділитися своїми враженнями.

У своїх літературних есеях Процюк майстерно й уважно заглядає в долі письменників, показуючи, як творчі люди балансували між внутрішньою свободою та вимогами непростих часів.

Остап Вишня, Павло Тичина, Максим Рильський… знаємо їх життєписи, гадаю, більше, бо вони ближчі за часом до нас. Хоча й тут розповідається про них цікаво. Але книжка надихнула мене шукати ще більше інформації про Руданського – талановитого поета та гумориста, від співомовок якого й зараз сміючись, «надриваємо животи», хоча в житті автора веселого було небагато. Подібне можна сказати й про Нечуя-Левицького. Творець "Кайдашевої сім’ї" помер, на жаль, у важких умовах, і це відкриття, зізнаюся, стало також для мене новиною. А може я й знала щось, та вже забула.

Вдвадцяте вручено Всеукраїнську літературну премію імені Чабанівського

У часи, коли війна щодня нагадує про себе сиренами, тривогами, новинами з фронту й тяжкими втратами, може здаватися, що культура не на часі. Та насправді саме вона є тим духовним щитом, який захищає наш народ не менше, ніж зброя. Бо непереможним є той, хто навіть у найскладніші дні зберігає свою ідентичність, мову, пам’ять і мистецтво.

Нещодавнє вручення літературної премії імені Михайла Чабанівського на Харківщині стало цьому підтвердженням. У селищі Сахновщина, де осінь щедро розстеляла золотий килим з листя, зібралися письменники й журналісти з Києва, Львова, Кропивницького, Харкова, місцеві літератори, краєзнавці, педагоги, шанувальники українського слова. Концертна програма, тепла атмосфера, щирі оплески глядачів і особлива увага організаторів створили відчуття єдності, якого так потребує українське суспільство.

Коли правда болить...

Любов, війна та інші збочення : роман / Костянтин Климчук. — Біла Церква : Час Змін Інформ, 2025. — 388 с.

У часи великих потрясінь література стає дзеркалом не лише суспільства, а й окремої людини. Роман Костянтина Климчука «Любов, війна та інші збочення» не дозволяє лишитися байдужим своєму читачеві. У центрі його уваги не абстрактна історія війни, а людські долі, змінені нею назавжди.

Головний герой Андрій – журналіст, який знає, що таке передова не з репортажів колег, а з власних поїздок на схід. Його тексти правдиві, без прикрас. У своїй справі Андрій неабиякий професіонал. Та все ж він не є героєм у традиційному розумінні. Адже має слабкості, нерідко губиться в почуттях, і часто шукає «порятунок» у алкоголі. Проте саме ця його «недосконалість» робить персонажа живим і впізнаваним.

Микола Тютюнник: "Мої враження про книжку "Дорога в нікуди... і назад"

Дорога в нікуди… і назад: документалістика, нотатки, поезія, проза, фото /Тетяна Череп-Пероганич, Юрій Пероганич. — Біла Церква: Час Змін Інформ, 2025,— 168 с.
 
У кожного українця та українки є своя життєва історія про те, як ми пережили початок повномасштабної російсько-української війни у 2022 році. З того часу минуло небагато часу і нажаль активна фаза війни ще триває, однак деякі речі ми вже усвідомили. На мою думку, розповідати свою історію непросто, бо кожен може зрозуміти по-своєму ті чи інші події. Тому Тетяна та Юрій Пероганичі написали свою розповідь уникаючи оцінок, а базуючись на фактах, про які дізналися вони або їхні рідні.
 
Книга поділена на рубрики і кожна з них доповнює одна одну.
 

"Вайб липневої строфи" у Хмельницькому

Поетично-музичну зустріч "Вайб липневої строфи" влаштували у Хмельницькому.

В обласній бібліотеці для дітей імені Шевченка лунали поезія та пісня в авторському виконанні Оксани Радушинської і Тетяни Череп-Пероганич, Віталія Міхалевського і Павла Михальчишина. Адже навіть у темні часи такі зустрічі здатні дарувати світлі миті, - переконані організатори. 

Крізь пам'яті вікно: у Лип'янці на Черкащині вшанували поета-шістдесятника Миколу Томенка

У Лип'янці відбувся зворушливий та глибокий мистецький захід, присвячений пам'яті видатного українського поета-шістдесятника Миколи Томенка. Томенко – автор однієї з найзворушливіших поетичних історій про поневолену радянською владою українську жінку – поеми "Із трудової книжки матері".

Захід, проведений на високому рівні завдяки старанням керівництва громади та місцевого управління культури, зібрав поціновувачів українського слова. Кульмінацією стало нагородження переможців щорічної Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Миколи Томенка. Цьогоріч лауреатами стали письменниці Ніна Шаварська, Тетяна Череп-Пероганич (Київ), Галина Гузовська-Корицька (Тернопіль), а також місцевий композитор та рок-виконавець Сергій Сторожев.

Премії вручали голова конкурсної комісії Володимир Поліщук та син поета, відомий український кінорежисер і кіносценарист Тарас Томенко.

Дорога з присмаком війни

“Кажуть, що в біді чужі люди стають своїми”.

Дорога в нікуди… і назад: документалістика, нотатки, поезія, проза, фото / Тетяна Череп-Пероганич, Юрій Пероганич. — Біла Церква: Час Змін Інформ, 2025, — 168 с. + вкл., іл. ISBN 978-617-8136-42-0.

Ця книга не тільки незвична, але й незвичайна, бо війна в ній скоріше відчувається, ніж просто описується. Біда, спричинена війною, просочується у самі глибини єства читальника, у кров і плоть, змушує разом з авторами наново переживати події 2022 року. Це – книга про співпочуття людей в часи, коли раптово руйнується звичне життя, світ стає малозрозумілим і подекуди навіть ворожим. Лаконізм, образність, концентрація почуттів на тлі гостро відчутної правдивості емоцій і Тетяни та Юрія Пероганичів, і хлопчика Богданчика стає фактографічною мозаїкою буднів людей, відірваних від свого дому. Це – правда про війну, яка вражає позірною буденністю і непідробною справжністю. А ще – це тонко переданий внутрішній світ людей, які попри все не втратили віру в милосердя і людяність. “Завжди памятатимемо, як нам господар розпалював пєц у сусідній кімнаті ранесенько, поки ми спали, ... як полагодив для Богдана велосипед, ... поїздку на галявини з квітучим шафраном... І ще багато всього”.

Світло Великодня в дитячій літературі: вийшла антологія казок, оповідань і віршів

Антологія об’єднала під однією обкладинкою казки, оповідання й вірші. Вона покликана виховувати у дітей молодшого шкільного віку повагу до українських традицій, любов до рідного краю, а також поглибити знання малечі про великодні символи та обряди.

Ідея створення такої книжки належить письменниці Інні Ковальчук. Її підтримало й допомогло реалізувати Творче об’єднання дитячих письменників Київської організації НСПУ.

— Ідея виникла завдяки «Затишній маминій казці», яку ми свого часу створювали разом із Марією Морозенко, де також були використані малюнки дітей. Минув час, і настав слушний момент видати нову антологію. Тим більше, що тема Великодня — гідна й цікава. Працювалося легко: дуже талановиті автори, стильове розмаїття! Велика вдячність моїй колезі по перу Лесі Пронь, яка взяла на себе ілюстрації й  дуже вдало все організувала. Щасливої дороги книжці у широкий світ! — зазначила Інна Ковальчук.

«Мамо, матусю, за тебе молюся…»

У Національному музеї літератури України до Дня матері відбулася поетично-музична імпреза «Мамо, матусю, за тебе молюся…».
 
З нагоди такого щемливого свята до Національного літературного музею України завітали поетеса, журналістка, лауреатка багатьох премій Тетяна Череп-Пероганич та народна артистка України Світлана Мирвода.
 
Розпочала захід теплими словами про матір, материнство завідуюча науково-освітнім відділом НМЛУ Юлія Луценко.
Об'єднати вміст