Жінка-УКРАЇНКА

Під час шкільних канікул спільними зусиллями Українського державного центру радіочастот, благодійного фонду «Життя з надлишком» та керівництва зоопарку «12 місяців» було організовано та проведено цікаву екскурсію для 30 дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей Київщини.

Під час відвідування зоопарку в селі Демидів, Вишгородського району Київщини діти отримали масу позитивних вражень від спілкування з представниками дикої природи. Особливо цікавою була зустріч з грайливими мавпами, які дивували дітлахів своїми акробатичними трюками на гілках та канатах. Також дітям сподобався дужий носоріг та енергійні страуси, які завдяки довгій шиї, пригощалися принесеною для них морквою прямо з долоні малюків.

1. Загальні положення

1.1. Номінація «Коротка проза» заснована з метою організації літературного конкурсу «Як тебе не любити…» для відбору та видання однойменної збірки. Номінація заснована Департаментом суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і проводиться в рамках Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».

1.2. Мета:

Він проводився міжнародним літературно-мистецьким журналом «Склянка Часу*Zeitglas».
Це літературне змагання поетів відбувалося відповідно темі  ліричного віршу «Хто жив із книгою, той двічі жив».

У визначений термін  (із 5 січня по 31 травня 2016 року) до редакції журналу "Склянка часу*Zeitglas"
надійшло загалом  1022 твори сучасних авторів з України та зарубіжжя. До конкурсного розгляду було узято
105.

Твори було оприлюднено у спец-випуску «Вісника конкурсу», на сторінках  журналу "Склянка часу*Zeitglas" (№№ 77 та 78) та в альманасі «Скіфія-2015-Весна».

Переможцем конкурсу визнано поета Володимира Утки-Отки (м. Маріуполь, Донецька область.) за твір «Бібліотека».

Друге місце: Матузок Любов ( м.Ромни, Сумської область.) за вірш «Шафа книжкова – світлина з дитячих років».

Ошатно видана книжка «Служити народу – найвища честь!» — унікальне  історико-художнє видання, якому може позаздрити будь яка область України, та й не тільки України. Адже в ній йде мова про дипломатів і послів, котрі народилися на Чернігівщині.

Нариси охопили період від Козаччини до сьогодення. Читачі з неослабним  інтересом прочитають нариси про Івана Гирю і Романа Катіржного — послів гетьмана Богдана Хмельницького на перемовинах з Річчю Посполитою та Івана Биховця — дипломата часів Івана Мазепи, посла Російської імперії в Неаполітанському королівстві, Данії, Швеції та Австрії  Андрія Розумовського, посла УНР у Румунії і Угорщині Миколу Ґалагана, Віце-консула у Косово-Митровиці Григорія Щербину, убитого фанатиком і урочисто похованого в Чернігові, Голову Надзвичайної Дипломатичної Місії України в Франції у 1918 році Миколу Могилянського, Надзвичайного і Повноважного Посла СРСР у Румунії Василя Дрозденка та сучасних дипломатів України — Володимира Желібу, Михайла Дашкевича, Левка Лук’яненка, Івана Майдана, Анатолія Дроня, Віталія Бойка Миколу Селівона, Георгія Ільченка та інших. Всього про 32 послів і генеральних консулів.

Нещодавно у Німеччині відбувся 38 Міжнародний фестиваль лужицької поезії. У ньому взяли участь та отримали відзнаки і письменники з Чернігова – Тетяна та Сергій Дзюби. Пропонуємо вашій увазі розповідь Тетяни Дзюби про подію.

Сьогодні важко сказати напевно, склалося так випадково чи ні, але фестиваль у Будишині відбувається зазвичай, коли липи вкриваються духмяними суцвіттями. Один з організаторів літературного свята  – Альфонс Вічас зриває запорошену медовим пилком китицю і простягає мені:  – Липа. Це дерево для лужичан є таким же символом, як для українців калина. Триколірний (у барвах лужицького стягу) листок липи зображують на авто, спорудах, сувенірах. Він – маркер, знак приналежності до лужицької спільноти. Дерево липи з корінням намальоване на гербі серболужичан. Утім, шанобливо, як до національної емблеми, до липи ставляться не лише лужицькі серби. Вона наявна у символіці й інших західних слов’ян: чехів, моравів, словаків.