У столиці, в Товаристві «Знання» України, презентували документальну книгу «27 днів між життям і смертю. Воєнні злочини російських окупантів у селі Ягідному», створену журналістами Світланою та Леонідом Фросевичами. Видання розповідає про одну з найстрашніших сторінок російського вторгнення – трагедію мешканців села Ягідне на Чернігівщині, яких у березні 2022 року російські військові перетворили на заручників у власному селі.

Тоді понад 300 мирних жителів (від немовлят до людей похилого віку) були зачинені у підвалі місцевої школи. Там вони провели 27 днів у темряві, голоді й без повітря, фактично між життям і смертю. Люди писали імена загиблих просто на стінах,  щоб пам’ять про них не зникла разом із тілом.

Верховна Рада України підтримала подання прем’єр-міністерки Юлії Свириденко та призначила Тетяну Бережну на посаду віцепрем’єр-міністерки з гуманітарної політики – міністерки культури України.

За відповідне рішення, передбачене законопроєктом №14123, проголосували 266 народних депутатів, повідомила пресслужба парламенту. В уряді наголосили, що в умовах воєнного стану та масштабних трансформацій культурна сфера потребує стабільного управління, фінансової збалансованості та тісної співпраці з представниками творчої спільноти.

«Для Міністерства культури сьогодні важливо не лише зберегти керованість, а й створити нові можливості для розвитку культури, освіти, медіа та гуманітарного сектору», – йдеться в повідомленні уряду.

Музею мистецтва (Muzeum Sztuki) в Лодзі 17 жовтня перевідкрив свою постійну експозицію XX та XXI століть, до якої додав три роботи сучасних українських митців — Катерини Лисовенко, Лади Наконечної та Миколи Рідного.

Постійна експозиція отримала назву "Шляхи бачення" та торкається теми феномену зору та бачення. Через метафору зору куратори говорять про те, як формується пам'ять, історія, а також фальсифікуються знання. Команда кураторів — Якуб Гавковський, Даніель Музичук, Павел Політ, Катажина Рожняк-Шабельська, Францішек Смореда.

Голова правління громадської організації «Творча еліта України» Юрій Пероганич вручив почесну грамоту киянці Ксенії Петренко – волонтерці, благодійниці та тренерці з соціальних танців.

За фахом психолог,  почала танцювати ще у двадцять років. Спочатку - для себе, а згодом й для інших. Сьогодні Ксенія Петренко викладає сальсу, бачату,  румбу й не тільки в студії Salsa Hub Kyiv. Вона ще має власний проєкт "Baila Club Kyiv".

Її заняття дарують людям не лише танцювальні навички, а й емоційне відновлення, впевненість у собі та радість від спілкування. Її заняття дарують людям не лише танцювальні навички, а й емоційне відновлення, впевненість у собі та радість від спілкування.

«Абсолютно кожна жінка може стати щасливішою, якщо дозволить собі танцювати», – говорить Ксенія Петренко і щиро пишається кожною зі своїх учениць.

У роки війни соціальні танці стали для багатьох справжньою терапією. На її заняттях жінки знаходять підтримку, тепло та натхнення, а іноді – навіть новий сенс життя.

9 жовтня 2025 року відбулась перша зустріч нового проєкту НІМЗ «Биківнянські могили» під назвою «Антитоталітаризм: творчий зріз», метою якого є спілкування із сучасними діячами української культури (письменниками, художниками, акторами, режисерами), що осмислюють у своїх мистецьких продуктах складні сторінки національного минулого, злочини комуністичного режиму й особливості та згубність тоталітаризму. Партнерами Заповідника в першому випуску стали НММ «Тюрма на Лонцького» і Центр досліджень визвольного руху.

Тетяна Шептицька, заступник генерального директора з наукової роботи НІМЗ «Биківнянські могили», модеруюючи захід, розповіла про особливості нового проєкту та його відмінності від інших активностей установи. Вона наголосила на важливості «препарування» тоталітарної системи, демонстрації її наслідків і небезпеки для індивідуальних прав і свобод людини, особливо в умовах, коли Україна нині протистоїть росії як неототалітарній державі. Тетяна Шептицька також зауважила, що на теперішньому культурному просторі з’явилось чимало літературних творів, кінопродукції, вистав чи мюзиклів, які використовуючи травматичні сторінки національного минулого, не лише їх переосмислюють, й пробують долати історичні болі, зрозуміти, як боротися з тригерами, що заважають суспільству рухатися далі. 

Оксана Радушинська. Таємниця Чарівної Криниці Дощу -- К.: Знання, 2025 -- 109 с.

Сюжет, де герої міняються місцями, підмінюють одне одного і якийсь час живуть життя того, кого підмінили, уникаючи викриття, не є новим для української, ні для світової літератури. Разом із тим, такий сюжет майже завжди виграшний, оскільки читач, ніби збоку, спостерігає за перипетіями, в які потрапляє “підміна”, і від того почувається більш обізнаним за інших героїв художнього твору.

На сценарії підміни побудований сюжет казки Оксани Радушинської “Таємниця Чарівної Криниці Дощу”.

На початку історії дівчинка-дачниця Василинка міняється місцем зі своєю копією Блискавкою, яка мешкає у небесному князівстві.

Міністерство культури та стратегічних комунікацій спільно з українським національним агентством «Укрінформ» збирають пропозиції для експертного обрання проєктів «Мовна ініціатива 2025».

Найкращі проєкти будуть відзначені під час спеціальної події «Мовна ініціатива 2025», що відбудеться 30 жовтня в межах форуму до Дня української писемності та мови «Українська — мова сильних».

Збір пропозицій триває до 18:00, 10 жовтня.

Відзначення планується у низці номінацій. Запропонувати свого номінанта можна, заповнивши форму за посиланням (час на заповнення кожної з форм до 5 хв):

Розмова не лише про книги, але й про те, як література в час війни стає джерелом сили, відновлення, пам’яті та надії. Спікери: Сергій Пантюк — письменник, журналіст, перекладач, редактор, військовослужбовець та Тетяна Шептицька — письменниця, науковиця, журналістка, перекладачка.

Другого вересня в  Музеї історії «Косів гуцульський» відбувся  захід з нагоди  дня народження та вшанування  сороковин відходу у засвіти Почесної голови Косівської організації «Союзу українок» Анни Богдан, яка залишила яскравий слід в історії жіночого руху на Косівщині.

Саме в цей день виповнилося  б 87 років від дня народження Анни Семенівни.

Народилася вона  в селі Річці в сім’ї політичного емігранта. Аннин  батько — Семен Кузьмович Богдан,  колишній журналіст в армії УНР, приїхавши до Косова на початку 20-х років ХХ століття, став одним із засновників спілки «Гуцульське мистецтво», директором «Народної каси», відкрив крамницю різьбярських товарів у селі Річці. Арештований більшовиками 19 січня 1940 року, загинув у печорських таборах тодішнього Союзу РСР.

Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти оголошує конкурс на здобуття премії імені Л. М. Ревуцького у 2026 році.

Премія імені Л.М. Ревуцького присуджується громадянам України щорічно у лютому за досягнення у сфері професійного композиторського та виконавського мистецтв.

Премія присуджується молодим митцям — професійним композиторам та професійним концертним виконавцям (інструменталісти, вокалісти, диригенти, хормейстери), яким станом на 01 лютого року, в якому присуджується премія, не виповнилося 35 років.

Премія присуджується у таких номінаціях:

• композиторська творчість;
• виконавське мистецтво.