Вийшла друком яскрава книжечка – «Смачна міжпланетна мандрівка» наймолодшої письменниці Рівненщини Ірини Рачковської, якій нині є 11 років. Художником-ілюстратором згодилась бути 6-річна Богуслава Рачковська, молодша сестричка авторки, вихованка гуртка «Декоративне прикладне мистецтво» КЗ «Будинок дитячої та юнацької творчості» Березанівської міської ради. До речі, мабуть, треба говорити про своєрідний рекорд у видавничій галузі – вік авторки та художниці це дозволяють.
Втім, попри «солідний» вік, це вже друга спроба юної рівненчанки поговорити з однолітками, сказати їм щось цікаве й корисне (перша книга Ірини – «Казки на шафі» (2019)).
У Німеччині, в серії «Золоте руно», побачила світ нова книга віршів «Гріх любити неталановито!» українського поета Сергія Дзюби. Німецькою мовою поезії українця переклав і видав німецький поет, драматург, громадський діяч Генріх Дік.
Книга вже з'явилася на Амазоні (Amazon.com – найбільша у світі за обігом компанія, що продає товари і послуги через Інтернет, зокрема книги) та на порталі німецького видавництва. Наразі це – 90 книжка Сергія Дзюби, присвячена, як і всі попередні, його дружині Тетяні.
Першим на цю книгу відгукнувся німецький письменник, член Німецького ПЕН-клубу Фолькер Маасен (Volker Maaßen).
(Відгук на повість Ольги Рєпіної «Світло не в моєму вікні»)
Є речі, які багатьом людям здаються невід’ємною частиною життя. Це батьківська любов, піклування, затишок. Чистий одяг, їжа, безпека. Дах над головою. Але є діти, для яких ці «буденні» речі – майже фантастика. Діти, народжені в неблагонадійних родинах – болючий нерв нашого сьогодення.
Коли в дитини відібрано найважливіше – здатність любити самій і здатність приймати любов, вона озлоблюється, втрачає довіру до світу. Замикається в собі. Сприймає доброту старших з недовірою, а часом – з їдким сарказмом.
Саме таким постає перед нами Данило Панкрат – головний герой повісті Ольги Рєпіної «Світло не в моєму вікні». Своєї мами хлопчик не пам’ятав: жінка померла від передозування наркотиками, коли Данилкові було два роки. Його батько – цинічний і жорстокий злодій. Пияцтво і неробство стали «стилем життя» цього чоловіка. Половину свого життя Панкрат-старший провів у в’язниці. Не відомі цьому чоловікові ні любов до сина, ні відчуття обов’язку. Хлопчик з перших років життя відчув, що таке батьківські побої. Тому й звик робити усе крадькома – навіть їсти.
Пропонуємо Вашій увазі відгук письменниці та літературознавця Ольги Рєпіної про пригодницьку трилогію «Душа на обличчі» Сергія Дзюби.
«Казка розповідається не для того,
щоб приховати, а для того,
щоб відкрити, сказати на всю силу,
на увесь голос те, що думаєш».
(Євген Шварц)
«– Це був хороший сон? – запитав Сергійко.
– Це був дуже хороший сон, синку.
Я помолодшала на сто років…»
(Сергій Дзюба, «Душа на обличчі»)
19 листопада 2017 року в Києві в «Українському домі» відбувся перший етно-музичний фестиваль «Віртуози фолку» за участю понад 200 музикантів, народних майстрів та митців з усієї України.
Фестиваль засвідчив потужну хвилю відродження народних традицій та автентичного фольклору, а також інтерпретацію українських етнічних мотивів у рокових та джазових стилях.
Колективи та солісти виступали на Київ-етно-мюзік-фест у трьох номінаціях: сольний або ансамблевий спів, солісти-інструменталісти (етно-духові інструменти, цимбали, старосвітська бандура, кобза Вересая, торбан, ліра, бандура академічна, струнно-смичкові інструменти), інструментальні та вокально-інструментальні ансамблі.
Юрій Смолич зізнавався своїм читачам – «Я вас тримаю за ґудзик», а Ви, Любове Романівно, причаровуєте своїм джерельним талантом, небуденним світлом людяності, чистотою родинної сердечності, правдивості і душевної щедрості…
Все так просто, здається, давно відоме, зрозуміле… А під пером чарівниці Слова ці спомини дитинства стають перлами прози, одкровенням національної родинної педагогіки і… осудом тоталітарному ладу, який руйнував родини і долі, нищив народні моральні й духовні цінності. Такі книги для родинного вечірнього читання, бо корисні і повчальні як для дітей, так і для їхніх батьків. Ця духовна сув‘язь поколінь міцнитиме наш народ, нашу націю.
Роман для дітей Сергія Дзюби «Кракатунчик – кленовий бог» вийшов водночас у Казахстані та Канаді!
Це – справді дивовижно, однак казкова трилогія «Душа на обличчі» (три романи про захоплюючі пригоди кленового бога Кракатунчика та його друзів) українського письменника Сергія Дзюби почала видаватися за кордоном, та ще й одразу так успішно! «Кракатунчик – кленовий бог» (перша частина популярної трилогії) надрукований водночас у Казахстані та Канаді. І це – тільки початок, адже, усвідомлюючи чарівну магію твору та неймовірну енергію автора, можна навіть не сумніватися: буквально за кілька років про кленового бога дізнаються в багатьох країнах і на всіх континентах, як це вже відбулося з його віршами.
(Віра Вовк. Нев’янучий квіт. Ріо-де-Жанейро. – 2017. – 114 с.)
Письменниця, Жінка-Українка – яка вона? Ерудована, зі світовими овидами творчості; принципова, життєлюбна, невтомна, жертовна для тих, кому належить її любов. Саме такою є Віра Вовк – духовна спадкоємиця Лесі Українки та Олени Теліги, хрещена доня Митрополита Андрея Шептицького. Її пісня неповторна за силою, потужна за образністю, завжди пізнавана, але щоразу інша. Справжній нев’янучий квіт, який дивує, зачаровує, воскрешає, показує звичне у незвичному світлі.
«Нев’янучий квіт» – цьогорічний поетичний дарунок Віри Вовк, виплеканий під спекотним небом Бразилії з думкою про Україну.
Їй було велено летіти за журавлями,
За сонцем нагріті кучері хмар,
Молитись до чорної Богородиці
В незнаними зорями вишиту ніч,
І сіяти жито серед колючих аґав («Чужинка», С. 21)
Володимир Кезля нині відзначав би 80-ліття, хоч доля відміряла йому лише 47 років… Але й цього короткого життя вистачило, щоб його ім’я утвердилося в українській літературі, а його рідне село Сибереж, що на півдорозі між Черніговом і Ріпками, у якому він прожив усі ці роки, стало точкою на літературній карті нашого краю. Хоч на відміну від багатьох колег-літераторів, про славу він ніколи не мріяв.
Його ровесник, відомий український письменник Євген Гуцало у передмові до російського видання творів Володимира Кезлі зазначив: «Є у нього повість у новелах «Синій вітер з Родощі», що привертає безпосередністю і вистражданістю життєвих вражень про повоєнне дитинство. Варто сказати, що в сучасній українській прозі на цю тему раніше писали тепер уже відомі нині письменники з покоління «дітей війни» — такі, як Григір Тютюнник, Володимир Дрозд, Микола Вінграновський, Віктор Близнець, Валерій Шевчук, Юрій Щербак. До їхніх вагомих художніх надбань долучається і повість Володимира Кезлі, пронизана гіркою печаллю обпаленого війною дитинства. Дитинства, на яке випадали не співмірні віку і досвіду тяжкі втрати рідних і близьких, раннє емоційне змужніння, доросле розуміння своєї відповідальності перед іншими».
У перекладах Сергія Дзюби та Надії Вишневської на початку 2017 року побачила світ книжка вибраних віршів українською, російською та перською мовами знаменитої сучасної іранської поетеси Азіти Кагреман «Легше, ніж повітря». Цю збірку ошатно надруковано в Осло, у Норвегії, в престижному видавництві «Aftab Publication». Пропонуємо вашій увазі відгук Сергія Дзюби на книжку, яка вже викликала резонанс в Ірані, а тепер із нею мають змогу ознайомитися шанувальники поезії в Україні, відривши для себе проникливу і незвичайну письменницю.
Ще до того, як дорога досягне кінця,
Ми закінчуємося.
Вціліє захід сонця на старенькій веранді,
Свято біля тюльпанів.
На вечірніх стеблах сплять втомлені вогники.
А ніч обов’язково продовжить красень-місяць,
Нема лише нас.
У пошуках дощі
Тиняються помаранчевими вуличками.
Дороги довші, ніж наші сни.
(«Дороги і сни», тут і далі – переклади Надії Вишневської)