"Віршню" незабаром 30. Традиційно напередодні його проведення говоримо із засновником фестивалю - відомим українським письменником, громадським діячем, українським воїном Сергієм Пантюком.
- Фестиваль не втрачає актуальності. Щоразу, як тільки, з'являється оголошення про його чергове проведення – під цим оголошенням безліч схвальних коментарів від авторів різного віку, які бажають виступити. Сергію, чим "зваблюєш" шанувальників фесту? Які творчі секрети маєш?
— За багато років, думаю, причетні до творення літератури люди помітили, що "Віршень" – вимогливий до наявності таланту і водночас дуже демократичний фестиваль. А ще він створює дружню, майже родинну атмосферу та згодом надовго залишає цей позитивний посмак. Хіба цього недостатньо, щоб "звабити" нових адептів? А ще "Віршень" – не бренд і не проєкт, це явище і середовище, яке протягом минулих кількох років розвивалося і функціонувало мало не цілорічно. Ще й у різних куточках України. А сам я старався якомога менше впливати на цей процес, передаючи умовні повноваження усім охочим. Мабуть, саме тут таїться секрет успіху.
24 листопада 2017 року в Києві в кінозалі «Оскар» (ТЦ «Guliver») відбулася кінопрем’єра повнометражного документального фільму «Невидимий батальйон» про участь українських жінок у війні з Росією.
Назва фільму «Невидимий батальйон» пов’язана з тим, що жінки воюють у складі ЗСУ на Донбасі, але законодавчо ця ситуація не забезпечена, тому право жінки на захист Батьківщини піддається дискримінації.
У новому романі тернопільська письменниця Ніна Фіалко висвітлює початок гібридної війни на сході України, в якій гинули її найкращі сини. Головний герой твору Михайло Гончарук – учасник Майдану, Революції Гідності, згодом – боєць добровольчого батальйону, який дивом вийшов з Іловайського «котла». Покалічений чоловік переживає важкий період психологічної реабілітації, коли чиновники не визнають його учасником АТО і вимагають від нього довідок від тих, хто вже у засвітах. На Майдані Михайло випадково зустрічається з «двійником», доля зводить їх і в найтяжчу хвилину, коли життя обох висить на волосині. Обмінюючись знаннями про особливості подібних людей, Сашко доводить, що їм доручена якась одна й та сама місія і хто з них залишиться живим, той мусить її виконати. Михайло, вражений почутим, після повернення додому намагається доскіпатися до минулого своєї родини, щоб розгадати появу «двійника» в його житті, зрозуміти своє призначення на Землі.
В основі твору – правдива історія, котра не залишить читачів байдужими. Пропонуємо уривок твору:
Наприкінці 2015 року вийшов друком третій номер альманаха «Горлиця». У виданні опубліковано твори учасників та друзів літературної студії «Горлиця».
Пропонуємо до уваги читачів спогади Максима ПЕТРЕНКА, які увійшли до альманаха.
Максим ПЕТРЕНКО – викладач Інституту комп'ютерних технологій Університету «Україна», боєць Національної гвардії України.
В Ічні тепло вшанували матерів, чиї сини мужньо стали на захист Вітчизни, а також визначних волонтерів.
«Ічнянці в АТО (сто бійців)» – так називається книжка спогадів вояків, уродженців Ічнянщини, про їх участь у визвольній війні українського народу проти російських окупантів. Водночас це – прониклива книжка пам’яті про героїв-земляків, які не повернулися з цієї жахливої війни, віддали свої молоді життя за свободу нашої України та рідного краю в боротьбі з шовіністичною, зажерливою імперією «царя» Путіна.
Як розповіла автор-укладач книги Олеся Реута, відверті спогади бійців переплітаються тут із загальнодержавними подіями 2014-2015 років. Автор прагнула проаналізувати, пояснити читачам причини віроломної російської військової агресії, об’єктивно дослідити страшні та криваві події захоплення українських територій, причини перемог і поразок нашої армії, зафіксувати моторошні злочини путінського режиму зі слів очевидців війни. Це – наша відповідь кровожерливому кремлівському «імператору», який вихвалявся, що вже за тиждень російські горлорізи дійдуть до Києва. Однак підступний план «Новоросії» зазнав краху – в Україні ожив звитяжний козацький дух!
Національний музей тараса шевченкаМузей Тараса Шевченка
Київ, бульвар Т. Шевченка, 12, Kyiv, Ukraine
ІЛОВАЙСЬК, фотовиставка, зал Атріум Національного музею Тараса Шевченка
Презентація – 11 серпня (вівторок) о 18:00
Виставка триватиме з 11 по 30 серпня.
Фотовиставка «Іловайськ» фотографів Олександра Глядєлова, Максима Дондюка, Максима Левіна та Маркіяна Лысейко присвячена річниці Іловайської операції і всім – хто загинув і тим, хто лишився живим – в трагічному її вогні. Фотографії – свідоцтва подій першого штурму Іловайська 10 серпня, висування батальйону «Донбас» до села Осиково 14 серпня, бойових дій та обставин перебування українських сил в Іловайську 17-29 серпня (зачистка села Грабське, вхід в Іловайськ, бої в місті, спроба прориву з оточення).
Ми залишилися живими там, де загинули інші. Ми пам’ятаємо, і не можемо дозволити пустити це в непам’ть. Ми чекаємо на справедливість.
Подія у Фейсбуці: https://www.facebook.com/…
Напевно ж ви чули афоризм про те, що українська армія досі не має на озброєнні атомної зброї лише тому, що таке завдання ніхто не поставив волонтерам? Як відомо, у кожному жарті є лише частка жарту. А щодо українських волонтерів і їхнього уміння знайти, закупити, доставити на передову не лише речі першочергового вжитку, а й складну військову техніку – мовлено не раз. До благородної справи волонтерства долучаються люди різного віку і соціальних статків. Часто найменш заможні віддають останню гривну на потреби бійців, а величезний об’єм роботи виконують власноруч цілі загони небайдужих людей. От і мешканці Старокостянтинова зібралися толокою, аби плести маскувальну сітку в АТО.
За ініціативи настоятеля Святотроїцького храму УПЦ Київського Патріархату отця Степана Капустинського і фотографа творчого волонтерського об’єднання «Мистецька подільська сотня» Петра Радушинського вперше в місті відбулася акція, котра згуртувала громаду навколо такої ідеї. Ні, маскувальні сітки плели й дотепер – переважно на базі загальноосвітніх шкіл. Але вперше скликали людей різного віку і професій після робочого дня до приміщення Замку князів Острозьких заради благородної волонтерської справи. І люди зійшлися! Вчителі і учні, пенсіонери, службовці, журналісти, волонтери, бібліотекарі, працівники культури, мешканці і гості міста, громада свято троїцького храму.